Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю…”, Детальна інформація

Тема розмови присутня і в інших віршах. Так, ліричний герой розмовляє зі своєю коханою, яка начебто прийшла до нього в гості . Насправді ж цей монолог дуже нагадує сповідь у формі листа. Краса душі ліричного героя розкривається в його зворушливому любовному освідченні:

Кажу ж , кажу ж у звітреному сні

І зимі , в осені, у літі , у весні:

Весною, літом, восени, зимою

Дві білих пісні рук твоїх зі мною.

Ти-ранок мій, ти-південь мій і вечір.

Ти – ніч моя…1

Однак ліричний герой не хоче згадувати обличчя своєї любові, бо “її обличчя- то обличчя муки”.

Головна і домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського-оптимістичність і емоційність світобачення ліричного героя.Його переживання завжди напружені і драматичні,завжди охоплені тривогою за долю коханої людини:

Я скучив по тобі, де небо молоде,

Два наших імені розлука вполювала,

Й за руки їх , розлучених, веде,

Отак довіку б їх не розлучала.

Люблю тебе . Боюсь тебе. Дивлюсь

Високим срібним поглядом на тебе .

З вогню і вод , від неба і до неба

Твоім ім ям на тебе я молюсь…

“Микола Вінграновський любить декоративну многократність і поетичну “кабалістику ”чисел. Не оминає нагоди приголомшити довірливого читача несподівано точною і незбитою цифрою своїх душевних афектів та відповідних їм об явлень природи”1 ,-слушно зауважує у своїй статті Іван Дзюба.

Фольклорна числова символіка вельми суттева для Вінграновського . Найчастіше вона розвивається в нього у лініях паралелізму. Ліричний герой найчастіше полюбляє такі числа: 3, 13, 40, 300, які генетично пов язані з народним характером мислення . Неважко помітити, що числова атрибутика бере найбезпосереднішу і найактивнішу участь у творенні сюжету твору і органічно взаємодіє з образами, хоч і теж фольклорного характеру, але іншого смислового плану:

Тринадцять руж під вікном цвіло.

Тринадцять руж- чотирнадцята біла.

Тринадцять дум тривожило чоло,

Тринадцять дум- чотирнадцята збігла.2

Рядки збірки «Цю жінку я люблю» сповнені усіх кольорів та відтінків. Поет вдається до кольору не лише як означення певної властивості предмета. Він звертається до нього з іншою метою, прагнучи намалювати “фарбами ” складні переливи почуттів свого ліричного героя .

Микола Вінграновський прекрасно живописує словом. Його рядки сповнені всіх кольорів та відтінків. Ось ,наприклад:

В гірчичнім світлі днів осінніх ,

На літо старше , ти ідеш.

Й тече твій погляд темно-синій,

Як вітер в затінку небес.3

__________________________