Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю…”, Детальна інформація

І час твій берег ще не миє,

І твої губи ще уста...

Дорога давня молодіє,

Де б твій веселий крок не став.

Ти вся- із щастя! Із тобою

Ще не вітається печаль

Та біль з розлукою німою ,

І нелюбові чорна даль.3

Але не менш любить ліричний герой ту пору, коли вюнці вимальовується жінка, коли вона знаходить свою долю і присвячує своє життя чоловікові, дітям:

...Люблю ту пору благовісну,

Коли до неї, як до пісні,

Свою я голову хилю...

Як біля вогнища в пітьмі,

Де слово пахне, як дитина,

Де вже не скажеш “так” чи “ні”...

Перечитавши уважно усі вірші збірки, ми можемо вималювати для себе портрет тієї милої незнайомки, котру так кохає ліричний герой. У неї –голос” вогкий і тремкий”, “і губ краї опущені в печалі” ,”сонні коси”, про очі читаємо, що вони “сьогоднішні надвечірні”(очевидно, кольору

надвечір я).

А що ми знаємо про ліричного героя. У нього-“високий срібний погляд”,”вчорашні очі”, “білий подих” від якого “холоне мля”, сам він зізнається: “ мій день народження –це ти”, його рука – “ то тиха, то лукава”. Вдало доповнюють портретну характеристику ліричного героя рядки:

Усе лишилося як було:

Порепане моє чоло,

То затверділий біль в очах,

То той вогонь, що не дочах. 2

Ліричний герой “втішати ... не ладен”, бо душа його ”холодна і німа“, але водночас він згорає від кохання.

Коли б захотілося раптом узяти акварелі і намалювати на папері ці два портрети, то художник здивовано розвів би руками: намалювати нічого не вдасться! І не треба розчаровуватися, бо сам ліричний герой поезії відверто зізнається:

Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу,

Отут я видумав себе й тебе для тебе...

Отут я серце виняньчив для неба,

Не знаючи, що сонцем назову3

_______________________________________

1 Вінграновський М. Цю жінку я люблю... : Лірика. – К.: Дніпро, 1990.—с.26