Заробітна плата, Детальна інформація

Хибність цих теорій полягає у відстоюванні концепцій оплати праці та факторів виробництва, запереченні експлуатації.

Соціальна теорія заробітної плати, яку відстоював Т.Веблен, Й.Шумпетер, М.Туган- Барановский, розглядає заробітну плату як результат співвідношення соціальних сил суспільства і, насамперед, робітничого класу і буржуазії.

Із теорією заробітної плати органічно пов’язана теорія експлуатації, тобто привласнення капіталістом частини неоплаченої праці, а отже, джерела вартості і додаткової вартостi.









Сутність заробітної плати

Оскільки існує ринок робочої сили і ринок праці, то розмір заробітної плати встановлюється, з одного боку, залежно від вартості робочої сили, а з другого- від ефективності праці. Залежність заробітної плати від цих складових не є рівнозначною. Внаслідок входження ринку праці у ринок робочої сили як певної підсистеми, вирішальну роль у встановленні величини заробітної плати відіграє власність на робочу силу та її вартість.

Заробітна плата є водночас макро- і мікроекономічною категорією, важливою складовою виробництва. Її рівень пов’язаний з потребами працівника і процесом виробництва, його результатом, бо джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Сутність заробітної плати з огляду на сучасне уявлення можна з’ясувати за умов розгляду заробітної плати з п’яти позицій.

заробітна плата- це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником.

заробітна плата- це винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата залежить від складності та умов роботи, професійно ділових якостей працівника.

у сучасному товарному виробництві заробітна плата- це елемент ринку праці, що виступає як ціна за якою найманий працівник продає свою робочу силу.

для найманого працівника заробітна плата- це його трудовий дохід який він утримує у результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили

для підприємства- це елемент витрат на виробництві, що включається до собівартості продукції робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Купівля- продаж робочою силою об’єктивно постає у формі купівлі- продажу праці, тому вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата приховує купівлю- продаж робочої сили і стирає межі між додатковою і необхідною працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. З урахуванням цього заробітну плату у загальноекономічному контексті можна визначити як грошове вираження вартості та ціни товару „робоча сила” та частково результативності функціонування робочої сили.

Сутність заробітної плати повніше розкривається у таких виконуваних нею основних функцій. По- перше, відтворювальна функція, що означає забезпечення розширеного відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже й величини привласнюваного необхідного продукту на основі якісного та сутнісного збагачення рис людини- працівника.

По- друге, стимулююча функція, яка передбачає, що заробітна плата, її форми та системи стимулюватимуть високоефективну працю, зростання синергічного ефекту, наявність потужних та динамічних стимулів у найманих працівників до вдосконалення рис та властивостей людини- працівника. Реалізація цієї функції обмежується, здебільшого, рівнем окремих підприємств і компаній, а також галузей, а отже, мікрорівнем.

По- третє, розподільча функція, що передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших. Реалізація цієї функції відбувається, насамперед, на мікрорівні та в межах регіональних економічних об”єднань кількох або багатьох країн і навіть на рівні світового господарства. Цим пояснюється, зокрема, масова еміграція робочої сили з України впродовж останніх років. У політекономічному аспекті ця функція означає відплив основної форми національного багатства, основної продуктивної сили, що знекровлює економіку однієї країни і збагачує іншу.



Організація оплати праці на підприємствах: види, форми і системи оплати праці

Організація оплати праці- це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв’язок міри праці і міри його оплати. Міра праці- це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учаснику виробництва.

Кількісна сторона міри праці має два виміри: відпрацьований час і створений продукт. Якісна характеристика міри праці ґрунтується на врахуванні двох груп чинників- постійних і змінних.

Постійними чинниками якості праці є її складність і умови, рівень кваліфікації, ступінь відповідальності працівників. Серед постійних чинників особливе місце належить складності праці та рівню кваліфікації (пов’язана зі складністю праці) працівника.

Важливим постійним чинником якості праці є врахування її умов. Вони являють собою сукупність умов, що характеризують, з одного боку, саме цей вид праці, а з іншого- зовнішнє середовище, виробничу обстановку, в якій відбувається праця. Є легкі й важкі роботи. Слід урахувати шкідливі умови виробництва.

Постійні чинники якості праці знаходять відображення у тарифній системі, враховуються в тарифних ставках.

До змінних чинників якості праці відносять творчу ініціативу працівника, особливу оперативність у виконанні виробничих завдань, сумлінність виконання робіт тощо. Вони безпосередньо не пов’язані з вартістю робочої сили, а враховуються у „ціні праці”- тарифах і посадових окладах. В оплаті праці змінні чинники відображаються в преміюванні праці: працівник заслуговує премії за працю більш високої якості.

Організації заробітної плати властивості певні принципи.