Заробітна плата, Детальна інформація

оплата праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості і якості витраченої праці. Кількість праці вимірюється тривалістю робочого часу в годинах, днях або обсягом затрат праці в одиницю часу.

надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру. Величина заробітної плати за фактично виконану норму праці (роботу) не повинна обмежуватися, водночас вона не може бути нижчою від установленої державою мінімальної заробітної плати.

Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов праці, її престижності. Складніша, кваліфікованіша праця оплачується вище за просту, малокваліфіковану. Це сприяє не тільки зростанню продуктивності праці, а й заінтересованості працівників у підвищенні кваліфікації.

Стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції.

Регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації. У сучасній економічній системі України розрізняють державне та тарифно-договірне регулювання заробітної плати.

Посилення соціального захисту працівників. Рівень оплати праці повинен бути таким, щоб забезпечував нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації.

Ясність і простота. Зв'язок між результатами праці і заробітною платою має бути простим і ясним, зрозумілим кожному працівникові.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально- економічної (структурної, податкової) політики

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми, які забезпечують зв’язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними та колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Заробітна плата існує у двох основних формах: відрядній і по часовій. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша- кількості виробленої продукції, друга- кількості відпрацьованого часу.

Почасова заробітна плата означає оплату тимчасово відчуженої власності на робочу силу, а також оплату вартості й ціни робочої сили на відносини між найманою працею й капіталом з приводу їхньої власності, вартості ціни, оплати, з одного боку, та частково результативності праці з другого,впродовж певного періоду. Погодинна ставка заробітної плати (Зг) розраховується діленням установленої величини заробітної плати (за день, тиждень, місяць- Зп) на нормативну кількість годин праці (відповідно за день, тиждень, місяць- Г):

Зг= Зп/Г

Приклад. Посадовий оклад працівника- 200 грн. Робочих днів у звітному місяці- 25, фактично відпрацьовано робітником- 21 день. Середній заробіток- 8 грн. ( 200 грн. /25). Сума погодинного заробітку- 168. (8 грн. . 21)

Почасова заробітна плата зазвичай застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований технологічний режим. Вигода від застосування такої форми заробітної плати для підприємця пов’язана з тим, що вона дозволяє лише підвищувати інтенсивність праці без підвищення заробітної плати.

Останні 20-30 років почасова заробітна плата у багатьох країнах перетворилася у головну форму оплати праці. Вона охоплює приблизно 70% робітників обробної галузі промисловості США та Франції та до 60% промислових робітників Великобританії та Німеччини.

Застосування почасової оплати праці потребує:

• точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

• правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

• розроблення й правильного застосування обґрунтованих норм виробітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

Зауважимо, що на сучасних підприємствах праця робітників з почасовою оплатою має нормуватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці. Такими показниками можуть бути:

• нормовані (виробничі) завдання, які визначають кожному почасовику обсяг роботи за зміну, тиждень або місяць;

• планові норми або завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

• норми праці, які можуть бути установлені як ступінь виконання

технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів, строків виконання певних видів робіт тощо.

Почасова форма оплати праці застосовується:

1. За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним і точно регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах.

2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).

3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції. До таких робіт належить випробування продукції, термічне оброблення і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, за якого забезпечується відповідна якість робіт.