Художній розвиток Дніпрової Чайки, Детальна інформація

Поки доплентаєш до краю…

Та все іти! Та тільки йти!

Іти  з  порожніми  руками,

У  неосяянім  куті,

Ненарожденними  ділами,

В  докорах  умирать...  Так  ні!

Давайте  іскорки  ясної:

Ще  трошки  світла  є  на дні - 

Ще рано  гаснути  мені,

Іще не  хочу  я  спокою!

             (“Як темно знов, як сумно знов!..”)

 

Лірична героїня вірить у  те, що вона не тільки в собі здолає слабкість, але й домопоже іншим. Бути діяльною, потрібною для тих, хто потребує підтримки, вірити в свої цілющі духовні сили   є  складовою  щастя для  неї:

 

І серце, до вінців налите,

Мені пророкує в цю мить,

Що можу я мертвих живити,

Що можу я чудо творить!

                  (“Хай хмари по небові ходять…”)

 

Від природи лірична героїня не належить до сильних та владних натур. Вона романтична, безпосередня, дещо наївна, з м’якою та імпульсивною душею. Проте життя виховує у ній стікість, наполегливість і навіть нежіночу мужність. Драматизм її внутрішнього світу безпосередньо зумовлений мірою її душевної боротьби. Пафос ліричної творчості Дніпрової Чайки виражається у вірі, що людина спроможна бути сильнішою за різні обставини й що вона може активно впливати на свою долю.

Ще однією характерною рисою ліричної героїні є те, що вона постійно перебуває під тиском внутрішніх суперечностей і страждає від власної нереалізованості. Лірична героїня інтуїтивно відчуває свою непересічність, обдарованість власної  натури. Вона прагне жити так, як мріє. І чим вищою, романтичнішою у своїй красі є  мрія, тим глибшим є   розчарування від неможливості  повністю  цієї  мрії  досягти. І все одно в ній не вмирає надія. Надія для ліричної героїні (як і для Дніпрової Чайки) не тільки жіночого роду, але й жіночої вдачі, у  яку попри усі негаразди вона продовжує вірити.

Якщо існує таке поняття і явище, як “жіноча поезія”, то в українській літературі її класично втілює творчість Дніпрової Чайки.

Її пейзажна лірика пройнята таврійськими реаліями – образами Дніпра, плавнів, чайок, таврійської стихії, тиші й відрізняється різноманітністю інтонаційної палітри. У пейзажах зустрічаються експресивні, мінорні, пісенні стильові візерунки. Її ліричні пейзажі – це настроєві малюнки, що виконані прозоро й часто без будь-яких художніх ускладнень.

 

Ой, широко лиман

Розливається,

Верболозом кругом

Він квітчається.

Над ним сонце ясне