Гуманітарний розвиток та гуманітарна політика ( на прикладі Тиврівського району Вінницької області)” за програмою “Адміністративний менеджмент”, Детальна інформація

Баланс часу радників: на вироблення стратегії діяльності – 55%, поточні питання – 15%, збір, передачу інформації, звітності – 15%, наради – 15%.

При районному координаційно-методичному центрі доцільно мати групу вчителів – методистів з різних предметів, які разом з радниками сприяли роботі колег, передавали їм свій досвід та знання.

Надзвичайно важливим питанням є комп’ютеризація діяльності шкіл та райвно. Основна ідея – підвищення ефективності управління закладами освіти на основі сучасних інформаційних технологій. Інакше кажучи, передбачається на новому рівні інформаційного забезпечення приймати такі управлінські рішення:

раціональне використання затрат на утримання закладів освіти;

удосконалення освітнього процесу в навчальних закладах;

підвищення якості та оперативності розв’язання економічних, методичних, облікових задач;

формування спільного інформаційного простору в системі освіти району;

безпосередній доступ до світових банків знань через глобальну мережу Інтернет.

Необхідно наповнити реальним змістом існуючу регіональну концепцію розвитку інформаційних технологій освіти району, що містить основні напрямки комп’ютеризації як суто освітянської так і управлінської гілок. Концепцією передбачено реалізацію цільової програми, направленої на створення багаторівневої комп’ютерної мережі за схемою: “школа – райвно – управління” з численними розгалуженнями на підзадачі типу Теленет – Інтернет – Всесвітня павутина тощо.

В масштабі району має діяти управлінська дворівнева гілка “школа – райвно”. Її завдання: організація комп’ютерного діловодства, алгоритмізація і автоматизація дублюючих процесів, що виконуються і в школах, і в райвідділі освіти. На першому рівні має бути: шкільний програмно-технічний комплекс з основними користувачами: завучем – диспетчером і секретарем. На другому рівні – програмно-технічний комплекс районного відділу освіти, а головні користувачі: централізована бухгалтерія, інформаційно – методичний центр, господарча група, апарат управління райвно.

Таким чином, з’явиться можливість модернізувати саму управлінську роботу, що дозволить зекономити значні кошти на непотрібні роз’їзди, відрядження та наради. Крім того, значне збільшення швидкості обробки і кількості оперативної інформації дасть змогу приймати більш виважені і точні управлінські рішення, наповнити принципово новим змістом всю управлінську діяльність в цілому.

Існуюча Концепція не діє в першу чергу через відсутність відповідних коштів на придбання необхідної комп’ютерної техніки та програмного забезпечення.

Перспективність застосування новітніх інформаційних технологій безпосередньо в навчальному процесі в цій роботі не висвітлюється через очевидність її відсутності і не швидкої перспективи на майбутнє.

Актуальним питанням для удосконалення управлінської діяльності роботи закладів освіти є створення навчально-методичного центру практичної психології, як юридичної особи заснованої районним відділом освіти. Головним завдання спеціалістів цього центру є робота з:

а) управлінським персоналом;

б) педагогічними колективами;

в) дітьми (профілактика; психодіагностика; психокорекція; розвиток; консультація);

г) батьками.

Питання управління в будь-якій справі, в тому числі і в освіті, мають першочергову вагу, що є беззаперечним. В освіті ж воно повинно опиратися на два такі визначальні принципи:

принцип науковості і компетентності в управлінні установами освіти;

принцип стимулювання і згуртування кадрів у діяльності менеджера.

Один з можливих шляхів вдосконалення роботи закладів освіти є диференціювання навчання і реформування на основі цього освітньої системи. Доцільно в районі поряд із загальноосвітніми початковими і основними школами створити середні навчальні заклади нового типу (академічного і професійного спрямування).

В академічних закладах (ліцей) здійснювати повноцінну профільну підготовку всіх здібних і обдарованих дітей до навчання у вузах.

В професійних навчальних закладах давати учням теоретичні знання і практичні навички з кількох споріднених спеціальностей та продовжувати вивчати основні загальноосвітні предмети.

В реальних школах продовжуватимуть навчання діти з низьким інтелектуальним розвитком. Їм створюватимуться всі умови для швидкого опанування основами професійної діяльності, а основні загальноосвітні предмети вивчатимуться в мінімізованому обсязі.

Формула загальноосвітньої підготовки полягає в тому, що кожна дитина повинна одержувати в школі саме те, що має знати кожна культурна людина незалежно від її майбутньої професії. І тому дитина не повинна витрачати свою енергію і свої розумові здібності на справу, яка їй нецікава. Тоді навчання з обов’язку перетвориться на задоволення. Мінімум загальнокультурної підготовки і водночас профільність це – платформа для сучасної шкільної освіти. [62.C.6].

Звичайно, пропоновані зміни можуть викликати несхвальну реакцію у людей далеких від реальних освітянських проблем, навіть звинувачення в не гуманності та несправедливості до певної категорії дітей, але це зовсім не так. Враховуючи економічні реалії сьогодення та перспективи розвитку всієї інтелектуально-професійної сфери життя саме це дозволить забезпечити потреби України, дасть можливість вийти з кризи шляхом підвищення ролі та раціонального використання інтелектуально-освітнього потенціалу суспільства, при цьому, провідна роль освіти для поступального розвитку людства і особистості – безперечна. Тільки через інтенсивну і національно – орієнтовану освіту й виховання ми зможемо визріти як держава і суспільство, які працюють для створення власного місця в світі, де відбувається постійна боротьба культур та цивілізацій, виховати українського громадянина – патріота.

Система освіти стоїть біля джерел генофонду нації та громадянського суспільства, формує фізичне та морально – психічне обличчя молодої людини. У свою чергу, криза в освіті зумовлює деградацію багатьох сфер суспільного життя, перетворення країни з такої, що створює нові технології, на країну – споживача чужих розробок і досягнень, руйнує духовну сферу, мораль, той каркас, який підтримує суспільство у стані живого організму.

Видатний український вчений В.І.Вернадський говорив: “Спасіння України – у розвитку освіти та наукових знань. Останні виступають умовою не лише суспільного прогресу, а й само-рефлексії, стабільності в державі, її національної безпеки. Той народ, який зуміє якомога повніше, якомога швидше, якомога досконаліше оволодіти знаннями, що відкриваються у людському житті, досконало розвинути й застосувати їх до свого життя, здобуде ту могутність, досягнення якої і спрямування на загальне благо є основним завданням усякої розумної державної політики. [17.C.18].

РОЗДІЛ 3