Гуманітарний розвиток та гуманітарна політика ( на прикладі Тиврівського району Вінницької області)” за програмою “Адміністративний менеджмент”, Детальна інформація

Проблеми, що стоять перед охороною здоров(я в Україні помітні і за кордоном. Так, Світовий банк здійснив аналіз фінансування галузі. У звіті вказується, що реальні витрати на охорону здоров(я знизились на 51%, а політика щодо неї залишилась незмінною.

Вкрай негативним є те, що в Україні не розглядалось і не приймалось, як це практикується в високорозвинених західних країнах, загальнонаціональна середньо або довгострокова програма розвитку системи охорони здоров(я. [78.c.2]

Стан охорони здоров(я в Україні є предметом постійної уваги ООН. В аналітичних звітах за період 1997 – 1999 років зазначено: “Сьогодні практично не розвивається профілактичний напрям у медицині, а її суто лікувальна спрямованість деградує. За даними соціологічного обстеження “Здоров(я – 1996”, комерційні медичні послуги недоступні за своєю ціною для 68,5% опитаних, а звертались по допомогу до приватного лікаря лише 14% від їх чисельності. Як свідчать матеріали цього обстеження, лише 39,8% опитаних мають можливість купувати необхідні ліки. У 94,8% випадків неможливість придбати ліки пов’язана з браком грошей. [33.c.4]

Інтегральним показником сукупного здоров(я українського народу, як і будь – якого іншого, є стан демографічної ситуації. За останні роки кількість населення України зменшилась на 2,34 млн. осіб. Депопуляція набула стійкого характеру, і ознак її припинення не спостерігається. [33.c.4]. За характеристикою ООН демографічної ситуації в Україні “вперше в мирний час з’явилися та набирають силу явища, які раніше зазвичай мали місце у відносно короткочасні періоди тяжких світових або громадянських воєн... що дає підстави кваліфікувати стан демографічної ситуації в Україні як глибоку демографічну кризу”. (Здоров(я дітей та жінок в Україні, ЮНІСЕФ, ПРООН, ВООЗ, Світовий Банк, КМ України, МОЗ, НАН України, 1999 р.)

В іншому офіційному джерелі ООН – “Репродуктивне та статеве здоров(я підлітків в Україні”, 1999 рік видання, робиться такий узагальнюючий висновок: “Кризовий стан суспільства призводить до надзвичайного погіршення демографічної ситуації, яка ще довго буде позначатись не лише на демографічному, а й на соціально-економічному розвиткові країни. Демографічна ціна соціально-економічної кризи надто висока. Демографічна ситуація в Україні оцінюється як гостро кризова”. [33.c.5]

На стан громадського здоров(я в Україні впливають різні чинники. Доведено, що приблизно на 50% здоров(я людини визначає спосіб життя. Негативними його обставинами є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне перевантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріально-побутові умови, низький освітній та культурний рівень тощо. Негативно позначається на формуванні здоров(я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови (внесок цих чинників – до 20%). Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров(я населення. Безпосередньо на охорону здоров(я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективністю медичних профілактичних заходів припадає 10% “внеску” в той рівень здоров(я населення, що ми сьогодні маємо. [42.c.61]

Економічні негаразди суттєво вплинули на здоров(я населення. Протягом останнього десятиріччя відбувається невпинне падіння народжуваності населення: з 1989 року до 1999 р. на 41,3% (На початок 2000 р. населення України, орієнтовно, становить 49,7 млн. чоловік)

Особливу тривогу викликає високий, порівняно зі світовим, рівень смертності немовлят: у 1,5 – 2 рази вищий, ніж у державах Західної Європи.

Суттєвих змін за 1993-1998 рр. зазнали тенденції не тільки загальної, але й регіональної динаміки чисельності міських і сільських жителів. Зокрема, зменшилась чисельність населення в 22 областях і місті Києві, а в Закарпатській, Івано-Франківській та Рівненській областях залишилась майже незмінною, Найбільше зменшилось населення Луганської (на 7,3%), Донецької (на 6,7%), Чернігівської (на 6,5%), Харківської (на 5,8%), Сумської (на 5,4%) областей.

Кризовою, незважаючи на певні позитивні зрушення останніх трьох років, залишається ситуація зі смертністю населення. В 1999 році рівень смертності був вдвічі вищий, ніж в розвинених країнах, й складав 14,8 проти 11,6 на 1000 населення в 1989 р.

Зокрема, спостерігається висока смертність серед населення працездатного віку. Коефіцієнти смертності свідчать про невпинне зростання її до 1996 року та деяке зниження в останні три роки. На жаль, показники змінюються повільно, на кілька відсотків на рік, тож рано говорити про поліпшення ситуації: це скоріше стабілізація процесу. Зниження рівня смертності населення працездатного віку у 1999 році порівняно з попереднім склало близько 20%.

Чоловіча смертність, як і у попередньому році, переважає жіночу в 4 рази. Причиною цього е зовнішні чинники (травми, отруєння), а також серцево-судинні захворювання. Особливе місце займають самогубства — п'ята частина смертей з неприродних причин, їх значна частка обумовлена надмірним вживанням алкоголю. Викликає тривогу зниження середнього віку смертності чоловіків.

Є негативні тенденції і в зрушенні середньої очікуваної тривалості життя. За десятиріччя вона знизилась від 71 року до 68,5 року (у чоловіків —від 66 до 63,Зр., у жінок—від 75 до 73,7 року).

Серйозними індикаторами стану здоров'я населення є захворюваність, поширеність хвороб, інвалідність. Щорічно в лікувально-профілактичних установах реєструється 120... 130 тис. випадків захворювань на 100 тис. населення.

У структурі захворюваності та поширеності хвороб переважають хвороби органів дихання, нервової системи та органів чуття, органів травлення, травми та отруєння.

Протягом тривалого часу продовжують зростати такі соціально-значущі хвороби, як серцево-судинні, злоякісні новоутворення, ендокринні, алергічні, психічні розлади.

За п'ять останніх років захворюваність на вади серця і судин збільшилася на 24,3%, новоутворення — на 16,5%, психічні розлади — на 7,9%.

Поруч з раніше відомими з'явилися нові негативні тенденції в стані здоров'я населення. Це зростання частоти захворювань крові та кровотворних органів (на 49,2%), сечостатевої системи (на 28,6%), ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду (на 11%). Деякою мірою вдалося стабілізувати захворюваність на хвороби органів дихання, травлення і навіть знизити рівень травматизму.

Особливу тривогу викликає різке зростання захворюваності молодших вікових груп населення. Найвищий рівень захворюваності реєструється серед дитячого населення і складає 111940,0 на 100 тис. дітей і перевищує аналогічний показник у дорослих в 2,1 разу.

Протягом останнього року рівень захворюваності на серцево-судинні хвороби збільшився на 13,8%, в тому числі на гіпертонічну хворобу — на 19,0%, ішемічну — на 14%, цереброваскулярні хвороби — на 11,0%. На артеріальну гіпертензію страждає кожен 5 дорослий житель України. Серед осіб з підвищеним тиском знають про наявність цього захворювання 62% хворих, з них лікується лише кожен третій. Поширеність серцево-судинних хвороб призводить до підвищення, рівнів непрацездатності та інвалідності населення, зростання смертності. В структурі смертності населення працездатного віку серцево-судинні хвороби займають друге місце і складають 28%. Серед населення непрацездатного віку смертність з цієї причини посідає перше місце, з питомою вагою 64% серед усіх причин смерті.

Злоякісні новоутворення залишаються однією з найскладніших проблем здоров'я населення. Щорічно на рак захворюють 160 тис. осіб, в тому числі більше 1100 дітей, помирають — близько 100 тис. чоловік. Рак є причиною 15% всіх смертей та 25% усіх випадків інвалідизації населення. Смертність від цієї групи захворювань скорочує перебіг життя чоловіків на 3,4; жінок —на 2,5 року. Сьогодні протягом життя кожний 4-й чоловік та кожна 6-а жінка мають імовірність захворіти злоякісною пухлиною.

Найвищим рівнем онкологічної захворюваності відзначаються області півдня та сходу України, які характеризуються пріоритетним розвитком канцерогенонебезпечних виробництв металургійної та вугільної промисловості, енергетичного комплексу. Близько 80% випадків злоякісних новоутворень людини є віддаленим наслідком різних ушкоджень внаслідок впливу факторів зовнішнього середовища, а також індивідуального способу життя. Так вважається, що паління спричинює 25...40% випадків смерті від раку і є головною причиною раку легенів як у чоловіків, так і в жінок.

Через дестабілізацію життя суспільства і значну поширеність стресових ситуацій погіршується психічне здоров'я населення України. Це призводить до втрат трудових ресурсів, зниження інтелектуального потенціалу. Відзначається чітка тенденція до поширеності психічних розладів.

Сьогодні на обліку понад 882 тисячі осіб з психічними розладами, які складають диспансерну групу. А з урахуванням консультативної групи під наглядом психіатрів перебуває 1 млн. 206 тис. хворих, в тому числі 235 тис. дітей. Захворюваність на психічні хвороби призводить до значних тимчасових втрат працездатності населення та інвалідизації. У 1998 році число днів непрацездатності через психічні хвороби у населення працездатного віку склало 1 млн. 252,3 тисячі. Первинно визнані інвалідами внаслідок психічних захворювань 13,5 тисячі громадян.

Ситуація з алкоголізмом у країні в останні роки стала надзвичайно загрозливою. Населення стало вживати більше міцних спиртних напоїв, низькосортні вина та горілку, сурогати, фальсифікати. Все це відбувається на фоні недостатнього, незбалансованого харчування. В процес алкоголізації втягуються жінки і молодь. У 1999 р. захворюваність на хронічний алкоголізм збільшилася на 3,6% порівняно з 1998 р. Сьогодні хворих на алкогольні психози 14,4 тисячі, на хронічний алкоголізм — 688,3 тисячі.

Реалією сьогодення є поширеність наркоманії. За останні п'ять років вона збільшилася вдвічі і становила в 1999 р. 21 випадок на 100 тисяч населення. Найвищі рівні захворюваності на наркоманію реєструються в Миколаївській, Дніпропетровській, Одеській, Запорізькій областях, АР Крим та Києві. Кількість хворих на наркоманію в 1999 становила 61,1 тис. За висновками експертів, з врахуванням латентності наркоманії справжня кількість людей, що вживають наркотики, є в 10 разів більшою.

Важливою характеристикою психічного здоров'я в державі є рівень суїцидальної поведінки, яка в Україні набуває характеру епідемії самогубств. За останні 6 років через самогубство з життя пішло 86 тисяч громадян України. Серед категорій населення з високим ризиком самогубств слід назвати підлітків і людей похилого віку, "чорнобильців", хворих на алкоголізм та наркоманію, психічно хворих. Необхідна розробка загальнодержавної системи превенції суїцидів у країні, створення кризових стаціонарів у загально соматичних лікарнях.

Більшість ендокринних хвороб характеризується важким перебігом, високою частотою стійкої втрати працездатності, передчасної смерті. Сьогодні в Україні нараховується близько 890 тис. хворих на цукровий діабет, 91 тис. — на зоб; 41 тис. — на тиреотоксикоз, в дійсності їх значно більше. Досить високі показники захворюваності свідчать про послаблення профілактичної роботи щодо боротьби з зобом. Організація профілактичних оглядів у колективах з метою виявлення зобу є недостатньою. Зростає роль проведення заходів щодо йодування солі та інших продуктів харчування, а також контролю за цим процесом.

Особливої уваги заслуговують дані про чисельність хворих на інсулінозалежний цукровий діабет. Цукровий діабет у дітей є виключно інсулінозалежним. Хворі з цим типом діабету потребують невідкладного забезпечення інсуліном.

Щорічно реєструється понад 2,5 млн. травм та отруєнь, гине від травм близько 60 тис. осіб. Особливу тривогу викликає зростання рівня травматизму у дітей і підлітків.