Гуманітарний розвиток та гуманітарна політика ( на прикладі Тиврівського району Вінницької області)” за програмою “Адміністративний менеджмент”, Детальна інформація

Оскільки більшість навчальних закладів знаходиться в сільській місцевості то важливим елементом матеріально-технічної бази є навчально-дослідні ділянки, які є в 16 школах району загальною площею 9,36 га. Окрім того в 1 навчальному закладі є власне підсобне господарство.

Як відомо школи є місцем великого скупчення дітей, тому важливим є забезпечення їх кваліфікованою медичною допомогою. Для цього в 7 з 39 навчальних закладів району є медичні кабінети й працюють медпрацівники.

В 25 школах району є центральне опалення, в 14 пічне опалення (всі знаходяться в сільській місцевості).

Зрозуміло, що відсутність належного опалення негативно впливає на роботу шкіл, адже працювати вчителем і навчатись учнями зимою в холодних приміщеннях вкрай незадовільно.

З майже 6,5 тисяч учнів шкіл району організовано підвіз 134 дітей. Це є постійною проблемою в наш важкий час, але в перспективі, очевидно, доведеться якісно збільшити кількість дітей, що будуть навчатись за межами пішохідної доступності від місця свого проживання.

В 36 навчальних закладах працюють їдальні в них є 2523 місця для харчування. Взагалі, проблема харчування останнім часом вкрай гостро постала перед школами, як району, так і всієї країни. Через падіння рівня життя значна кількість дітей позбавлена нормального достатнього для їхнього віку харчування. Для дітей з малозабезпечених сімей шкільна їдальня залишилася єдиним місцем, де вони можуть безкоштовно поїсти. Тому місцеві органи влади, керівники закладів освіти приділяють певну увагу вирішенню цих проблем. Так, з 01.09. по 01.12. 1999 року в районі харчувались усі учні, середня вартість обіду становила 70 копійок, витрати на безкоштовне харчування становили – 144801 гривню, з них 79654 – за рахунок місцевого бюджету, 40501 – за рахунок Чорнобильського фонду, 24646 гривень – за рахунок позабюджетних коштів. ( За рахунок Чорнобильського фонду відділення державного казначейства проводить фінансування коштів на харчування 422 дітей, що мають статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС).

Заклади освіти району розміщенні в 87 окремих будівлях, з яких потребують капітального ремонту - 18, і знаходяться в аварійному стані – 4.

Проводиться певна робота по усуненню наявних негараздів. Так, перед початком навчального року завершено роботи по ремонту дахів шкільних приміщень Гніванської ЗОШ №2 І – ІІІ ст., на 1200 учне-місць, Краснянської ЗОШ І – ІІІ ст., на 350 учне-місць, Яришівської ЗОШ І – ІІ ст., на 120 учне-місць, завершено монтаж опалювальної системи Василівської ЗОШ І – ІІ ст..

Тим успіхам, що і в наш скрутний час є в закладах освіти району завдячуємо педагогічним та іншим працівникам, що нині працюють. На 1.03.2000 року всього трудилось 1188 людей, з них 642 педагогів ( в тому числі 22 – вихователів). У 526 вчителів вища педагогічна освіта, у 116 – середня спеціальна. З учителів району п’ять мають звання заслуженого вчителя України, 118 – знак “Відмінник народної освіти”, 37 за наслідками атестації присвоєно звання “вчитель-методист”, 29 – “старший вчитель”, 7 учителів нагороджено орденами і медалями. Це дозволило добитися помітних результатів, серед учнів району є призери обласних та республіканських предметних олімпіад. За результатами навчання в 1999 році 21 учень нагороджений золотою медаллю, 7 – срібною (з 305 випускників одинадцятого класу).

Робота закладів освіти могла б бути набагато ефективнішою, якби не проблеми з фінансуванням. Так, в 2000 році в бюджеті району передбачено видатків на освіту – 3124 тисячі гривень, що явно не достатньо для повного задоволення всіх потреб галузі. Адже, потреби в зв’язку з постійним зростанням цін на енергоносії зростають, а кошти залишаються на рівні попередніх років. Основними напрямками фінансування (без шкіл-інтернатів) в 2000 році будуть: заробітна плата – 481440 гривень, нарахування на заробітну плату – 180495 грн., харчування – 50650 грн., тепло забезпечення – 160500 грн., електроенергія – 59385 грн.

На утримання дитячих дошкільних установ в 2000 році заплановано 290640 грн., з яких 145970 грн. - заробітна плата, 54730 грн. – нарахування на заробітну плату, 35700 грн. – теплопостачання, 20600 грн. – електроенергія.

Звичайно, проблема фінансування є надзвичайно гострою і болючою, але за будь-яких обставин це не знімає з усіх нас відповідальності за долю освіти. Адже, освіта – це носій ідей злагоди, бажання жити разом, активний натхненник і організатор побудови щасливого майбутнього для прийдешніх поколінь. Тому, як би не було важко, наше завдання – всіх: і вчителів і посадових осіб органів влади, і суспільства в цілому зберегти систему закладів освіти, оскільки саме освіта – є безперечним козирем людства, який дає йому змогу розвиватись у напрямку ідеалів миру, свободи, соціальної справедливості. [27.c.5].

2.2. Можливі шляхи вдосконалення роботи закладів освіти.

Школі не перевернути життя, але

життя легко може перевернути школу,

яка стоїть поперек його дороги.

К.Д.Ушинський.

У світі немає жодної країни, де загальна середня освіта здобувала б самі компліменти й немала б проблем. [35.c.31]. І ситуація в школах України не є найгіршою в світі, але потреба в здійснені реформ не стає від цього менш очевидною. Адже, нині Україна йде шляхом розбудови суспільства, в якому гуманістичні ідеали мають посісти домінуюче місце в системі людських орієнтирів, а принципи гуманізму, людяності, поваги до особистості та її гідності стануть безумовними імперативами, нормами як офіційної політики, так і повсякденного життя. [37.c.4].

Безперечно, освіта повинна змінюватися разом з часом. Не можна реформувати економіку не реформуючи освіту: обидві реформи мають йти одночасно, більше того, якщо ці процеси розірвані в часі – реформа економіки приречена. Пояснення надзвичайно просте: оновлене виробництво вимагає нових кадрів, людей з іншою психологією. Якщо таких немає – все поступово повертається до дореформених порядків (Тим більше, що саме зараз Україна в стадії переходу від індустріального до інформаційного суспільства).

Глибина і швидкість реформування освіти нерозривно пов’язані з глобальними змінами суспільства і виробничих відносин. Для цього потрібно спів падіння правових і соціальних змін з економічним розвитком.

Найбільш успішно реформи в освіті відбулися в тих країнах, де йшов суттєвий і довготривалий підйом виробництва, зростання ВВП. Тут, в суспільній атмосфері поваги до знань і їх носіїв, вироблення системи законів і приписів направлених на збільшення мотивації до навчання, праці і самовдосконалення (Пд. Корея, Японія, Тайвань). [36.с.12].

Слід пам’ятати, що система освіти – духовно-матеріальний остов суспільства, а не допоміжна структура, завдання якої виробництво індивідів з певними знаннями й навиками. Зміни й покращання в ній шляхом саморозвитку й само оновленості “зсередини” – практично неможливі.

Реформування системи освіти - справа, що не потребує простих рецептів. Примітивне збільшення вкладень коштів та інших ресурсів в наявну і незмінювану галузь завжди закінчується помітним зниженням її фактичної соціально-економічної ефективності, тобто, провалом. Краще, але ненабагато, збільшення обов’язкових термінів навчання в школі без суттєвого покращення його наповнення. Причина в тому, що підвищення рівня життя громадян і їх знання не пов’язані між собою простими лінійними причинно-наслідковими зв’язками. Успіхи країни не пропорційні тривалості середньої і вищої освіти.

Серйозна реформа – глобальний процес. Її успіх неможливий без суспільного консенсусу і участі майже всього населення – від учнів і їх батьків до політиків найвищого рангу. Тому, одне із завдань керівництва системи освіти – створення і підтримка такого консенсусу та системність у її проведенні (тобто послідовність та постійність дій).

Отже, необхідність реформи не підлягає сумніву. (Система освіти, яка була побудована за політичних, економічних, ідеологічних, правових умов однієї держави (СРСР), не може задовольняти вимоги іншої держави, якою є сьогодні Україна). Суспільство, що переживає період швидких змін, потребує такої системи освіти (а освіта є складною і багатоцільовою громадсько-державною системою), яка б відповідала декільком основним вимогам, серед котрих – гнучкість, відкритість і (то часто є найбільш суттєвим) порівняно невелика вартість здобуття певного рівня освіти, гарантованого державою.

Потрібна система освіти, яка надає вільний доступ до нових знань з урахуванням їх якості та індивідуального вибору.

За ринкової економіки освіта набуває певних ознак товару, ціна на який регулюється одним з основних економічних законів: ”попиту – пропозиції” з урахуванням рівня її якості.

Досвід кількох років реформування системи освіти України засвідчує, що досягнення не завжди відповідають бажаному, а процес формування планів і проектів часто спирається на надто вузьку інформаційну й виконавську базу.

Прикладом досить радикальної спроби зміни існуючу систему є прийнятий 13 травня 1999 року Закон України “Про загальну середню освіту”. Найбільш суттєвими нововведеннями якого є: запровадження 12 річного терміну навчання для здобуття повної загальної середньої освіти; багатопрофільності навальних закладів та законодавче введення Державних стандартів загальної середньої освіти. Яким чином вплине його прийняття на перспективи розвитку освітянської галузі покаже час.

Для вдосконалення роботи закладів освіти потрібна суттєва і постійна підтримка місцевих органів влади, (як органів самоврядування так і місцевих органів виконавчої влади). Необхідним кроком було б, на рівні району, прийняття районною радою та місцевою державною адміністрацією спільної “Програми підтримки освіти”, яке б базувалося на таких основоположних принципах: