Південний економичний район (на прикладі машинобудівельного та паливно-енергетичного комлексу), Детальна інформація

Південний економичний район (на прикладі машинобудівельного та паливно-енергетичного комлексу)
Тип документу: Курсова
Сторінок: 11
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 55.8
Скачувань: 967


1.1 Природні ресурси

Площа — 113,4 тис. км2.

Населення — 7808 тис. чол.

Склад — Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області.

Південний економічний район розташований на півдні України і переважно займає територію рівнинної Причорноморської низовини. Тільки невелика його північно-західна частина досягає півдня Подільської височини. Територія району простяглася із сходу на захід від східної межі Криму аж до р. Дунай на 600 км, а з півночі на південь — на 420 км.

Південний єкономичний район має досить вигідне географічне положення, яке посилюється тим, що через територію району проходять важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами.

Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Приморське положення району сприяє розвитку портового і рекреаційного господарств.

Природні умови і ресурси. Поверхня району є в основному хвилястою рівниною, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, де височать Кримські гори. В межах Одеської області рівнина густо помережена ярами та балками. У нижній течії Дніпра, на лівому березі, простяглися сипучі піски, які місцями утворили кучугури заввишки до 4—6 м. Гори займають майже 5 % території району. Вони розташовані на Кримському півострові трьома пасмами вздовж: узбережжя Чорного моря. Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.

Район має значні родовища корисних копалин. Найважливіші з них — залізні руди Керченського півострова. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд т (майже 14 % промислових запасів руди України). Руди залягають на невеликій глибині (5—25 м), що дає можливість видобувати їх відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28—39 %) і потребують збагачення. Керченські руди мають домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. При переробці цих руд фосфор переходить у шлак, який у розмеленому вигляді є цінним фосфорним добривом.

Добре забезпечений Південний район сировиною для будівельної індустрії — різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут зосереджено 84 % запасів вапняку, 100 % діориту, 94 % мармуру, 48 % флюсових промислових вапняків країни. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них Автономна Республіка Крим й Одеська область.

У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На Керченському і Тарханкутському півостровах Автономної Республіки Крим та на півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.

Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому і Хаджи-бейському лиманах Одеської області та Сакському озері Автономної Республіки Крим.

Клімат району в цілому помірно теплий. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно-континентальним кліматом з теплим літом (середньомісячна температура липня 21— 23 °С) і помірною зимою (середня температура січня — 1 °С ...—5 °С). Гірський Крим має помірний, а Південний берег Криму — середземноморський клімат з м'якою зимою і теплим сухим літом. Важливим кліматотворним фактором Південного берега Криму є Кримські гори, які перешкоджають проникненню холодних повітряних мас з півночі. Рівнинна частина території району відкрита на північ, звідки надходять маси холодного повітря. Внаслідок цього тут спосигають різкі коливання температури. Вплив Чорного моря на клімат району обмежується лише прибережною смугою, де бризи урівноважують коливання температури і підвищують вологість повітря.

Тривалість безморозного періоду коливається від 160—170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Криму, вегетаційний період — відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.

Опадів на рівнинах випадає від 300—350 мм (у степовому Криму) до 450 мм (на півночі району). Лише гірський Крим має значну кількість опадів. Так, на західному схилі гори Ай-Петрі їх випадає більше ніж 1000 мм на рік.

Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Грунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині району поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні — малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В дельтах Дунаю і Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу. Грунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення — перетворенню району на велику здравницю

Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму — у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшої частини району — степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5—2,5 % його території. Лише південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені.

Для збереження цінних видів рослин та тварин у степовій частині Херсонської області створено заповідник Асканм-Нова, в якому науково досліджуються акліматизація і гібридизація цінних тварин.

Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші річки — Дніпро, Дністер, Дунай. Дельти річок закінчуються лиманами, які утворилися внаслідок поступового опускання суші і затоплення морськими водами балок і річкових долин. Гирла малих річок відокремились від моря косами та пересипами і утворили солоні закриті лимани або солоні озера. Солоних озер багато і в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокрацьке). У дельтах річок утворилися плавні — заболочені площі із заростями очерету і чагарників. У плавневій частині Дунайського гирла розташовано кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугур-лай та ін.). Річки Криму невеликі і здебільшого мають гірський характер. Вони використовуються для будівництва невеликих ГЕС, а також для зрошення, водопостачання.

Виняткове народногосподарське значення для району має Дніпро, перетворений на транспортну магістраль, важливе джерело електроенергії і зрошення. Спорудження Каховської ГЕС зміцнило енергетичну базу району, утворило водойму площею майже 200 тис. га і дало змогу розпочати широке будівництво зрошувальних систем.

Важливе народногосподарське значення мають Чорне та Азовське моря. На їх узбережжі знаходяться великі промислові центри та порти (Одеса, Миколаїв, Херсон). У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море — одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що сприяє розвитку багатьох видів риб. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.

1.2 Населення

Населення Південного економічного району зростає поступово. Так, за 1959—1989 рр. його чисельність збільшилася на 151 %, зокрема міського у 2 рази, а сільського зменшилася на 1,3 %. Середня густота населення становить 68,1 чол./км2, що значно нижче від загальнодержавного показника (85,8 чол./км2), а сільського — майже 23 чол./км2 (в Україні — 28 чол./км2). Найбільша густота населення в Автономній Республіці Крим (92,6 чол./км2) і в Одеській області (понад 79 чол./км2), найменша — у Херсонській області (майже 44 чол./км2). Найменша густота сільського населення у степовій частині материкової України — не перевищує 20 чол./км2. У містах проживає понад 5,1 млн чол. (66,5 %). Найвища частка міського населення в Автономній Республіці Крим (70 %), найменша — у Херсонській області (61 %).

У районі виділяються такі міста, як Одеса (1,1 млн чол.), Миколаїв (519 тис.), Севастополь (375 тис.), Херсон (371 тис.), Сімферополь (358 тис.), Керч (183 тис. чол.).

Чоловіків набагато менше, ніж жінок (відповідно 873 на 1000 жінок) — найнижчий показник серед економічних районів України. Трудових ресурсів не вистачає, особливо в Автономній Республіці

Крим та Херсонській області. В цілому частка населення, зайнятого у господарстві, трохи вища, ніж в інших районах України.

Коефіцієнт народжуваності в районі коливається від 13 до 15 %, коефіцієнт смертності у Херсонській області та Автономній Республіці Крим один з найнижчих в Україні — 9—11 %, а в Одеській і Миколаївській областях трохи вищий — 11—13 %. Природний приріст у цілому досить низький — від 2 до 4 %, а в Одеській області не перевищує 1,4 %. Природний приріст сільського населення позитивний, проте він низький і не перевищує 5 %. В Одеській області він від'ємний (—1 %). Дитяча смертність в Одеській та Херсонській областях висока (відповідно 15%і16%)і трохи нижча у Миколаївській області та Автономна Республіка Крим (12,4 % і 12,9 %).

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes