Південний економичний район (на прикладі машинобудівельного та паливно-енергетичного комлексу), Детальна інформація

Район має найвищий серед економічних районів України показник працездатного населення (57,3 %) і вищий, ніж у цілому по Україні (55,8 %). Частка дітей така сама, як і в Україні (23 %), але найменше людей пенсійного віку (18,7 %).

За етнічно-національною ознакою населення окремих частин Південного району неоднакове. Виділяються два регіони: західний (Одеська обл.) — багатонаціональний та південний (Миколаївська та Херсонська області, Автономна Республіка Крим) — малонаціональний.

В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього населення), росіян — 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар — 166 тис. (6,3 %), молдаван — 144 тис. (5,5 %), євреїв — 69 тис. (2,6 %), гагаузів — 27 тис. (1,0 %), білорусів — 21 тис. (0,8 %).

Принципово інша національно-етнічна ситуація склалася в східній та південно-східній частинах регіону. Тут частка українців і росіян (в Криму росіян та українців) дуже висока — 93—96 %; частка представників інших національностей у цьому регіоні мінімальна.

Українці є найчисленнішими в Миколаївській (1004 тис., 75,6 %) і Херсонській (937 тис., 75,8 %) областях, росіяни — в Криму (1629 тис., 67,0 %). Росіяни на Миколаївщині (258 тис., 19,4 %) і Херсонщині (249 тис., 20,2 %) посідають друге місце за чисельністю після українців. У Криму кількість українців (після росіян) — 662 тис. (26,5 %). Багато на Миколаївщині молдаван (17 тис., 1,3 %), білорусів (50 тис., 2,1 %), кримських татар (38 тис., 1,6 %), євреїв (18 тис., 0,7 %), татар (11 тис., 0,4 %), караїмів (1 тис.), на Херсонщині — білорусів (13 тис., 1,0 %), євреїв (7 тис., 0,8 %), кримських татар (6 тис., 0,5 %).

Результати переписів населення 1897, 1921 .і 1928 років свідчать про те, що політика Росії щодо Криму була далекосяжною. Одна її риса є дуже чіткою — це послідовна русифікація кримського населення. Підтвердженням цього є такі факти.

ЗО червня 1945 р. Кримська АРСР була перейменована у Кримську область у складі РРФСР. Щодо корінного населення Криму, яке проживало тут майже п'ять століть, була реалізована політика геноциду — 198 тисяч кримських татар, а також десятки тисяч німців, греків, євреїв та інших були виселені у східні райони Росії та республіки Середньої Азії. Вакуум був швидко заповнений. На початок 1945 р. до Криму було переселено в основному з Росії понад 17 тис. сімей, а за 1950—1954 рр. — понад 57 тис. чол.

Неврожайні післявоєнні роки в Криму і неспроможність Росії забезпечити населення і Чорноморський флот насамперед продуктами харчування зумовили ситуацію, коли Рада Міністрів РРФСР поставила питання про передання Кримської області УРСР. На рівні Верховних Рад РРФСР і УРСР це питання було погоджено. 19 лютого 1954 р. на прохання Президії Верховної Ради РРФСР і за згодою Президії Верховної Ради УРСР, враховуючи специфіку економіки, територіальну близькість, тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР, Президія Верховної Ради СРСР затвердила рішення про передання Кримської області УРСР.

За відомостями історичних літописів, Крим ще в Х ст. був українською землею і відтоді постійно тяжів до України географічне, політичне та економічно. Досить сказати, що, незважаючи на майже 200-річну русифікацію Криму царатом і сталінськими сатрапами, українців у Кримській області, за даними перепису 1959 р., було 268 тис., або 22,3 % загальної чисельності населення. На 1 січня 1990 р. в Криму проживало 662 тис. українців, або 26,5 % населення Автономної Республіки Крим, тобто за 31 рік чисельність українців зросла на 364 тис., тоді як росіян збільшилась на 822 тис. Таке абсолютне зростання чисельності росіян пояснюється не їх високим природним приростом, а свідомо спрямованою міграцією*.

На сучасному етапі розгортається національне відродження населення Криму. Причому не лише українського, а й татарського, грецького, караїмського, єврейського тощо

1 .3 Промисловість

Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі (зернове господарство). Промисловість переробляла сільськогосподарську продукцію, виготовляла сільськогосподарські знаряддя праці, судна, видобувала залізну руду. Пізніше структура промисловості змінилася у бік різноманітного машинобудування, галузей важкої промисловості, у сільському господарстві розширені площі під технічними культурами, виноградниками, садами.

За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому — машинобудування, на третьому — легка.

В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис. кВт). Теплові електростанції споруджено у Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі. Працює Південно-Ук-раїнська АЕС у Миколаївській області (Південноукраїнськ). Будівництво Кримської АЕС припинено. Створено південну енергосистему, проте енергетика відстає від розвитку промисловості, майже немає власних енергетичних ресурсів. Із Шебелинки до Дніпропетровська прокладено газопровід з відгалуженням до Одеси, Херсона і Миколаєва. В районі працюють два нафтопереробних заводи — в Одесі й Херсоні, які виробляють моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.

На території району є гірничодобувна промисловість. Видобувається залізна руда на Комиш-Бурунському родовищі, готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси, Херсона, Миколаєва. В Балаклаві видобувають флюсові вапняки.

Серед галузей машинобудування розвинене транспортне. Основними центрами морського суднобудування є Миколаїв, де працюють три суднобудівних заводи, що випускають різноманітні океанські і морські судна — танкери й суховантажні дизель-електроходи. У Херсоні два суднобудівних заводи випускають різні типи океанських і морських суден, доки для морських портів і портальні крани. Крім того, працює Керченський суднобудівний завод "Затока" та Севастопольський морський завод. Є окремі судноремонтні заводи в Одесі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії.

Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причіпи, напівпричіпи, фургони), Миколаївський завод "Дормашина" (бульдозери, скрепери, укладачі асфальтобетону).

Сільськогосподарське машинобудування представлене Херсонським комбайновим заводом — виготовляє кукурудзозбиральні машини, Одеським — тракторні плуги, Сімферопольським — запасні частини й обладнання для сільськогосподарських машин.

Верстатобудування зосереджено в Одесі — два заводи, що продукують універс У районі виготовляють енергетичне й електричне устаткування та машини, електродвигуни, дизелі, обладнання для автомашин, тракторів у Новій Каховці, Херсоні, Первомайську, Сімферополі, Одесі. Новокаховський електромашинобудівний завод освоїв випуск електродвигунів для вугільної і хімічної промисловості, а Херсонський — тракторні стартери, електрообладнання для "Таврії" тощо.

Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап", поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й елек-тронногравірувальні автомати — в Одесі.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства — Одеський суперфосфатний, Сакський і Крас-ноперекопський хімічні, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий, Севастопольський "Хімпром", Сімферопольський "Хімік". Працює Кримський завод двоокису титану, реконструйовано Крас-ноперекопський хімзавод, збудовано Південносиваський магнезитовий завод (магнезійний порошок для чорної металургії України).

Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють на Миколаївському цементному заводі, проте його не вистачає для власних потреб. Завершено будівництво Балаклійського цементно-шиферного комбінату.

Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Цюрупинську та Ізмаїлі.

У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Цей район виготовляє приблизно 20 % тканин країни. Найбільш відомими підприємствами є Херсонський бавовняний комбінат, Одеська ко-нопле-джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі і Та-тарбунарах. Є трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі, Сімферополі, Миколаєві.

Велике значення має харчова промисловість, що грунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. На харчову промисловість припадає майже половина продукції промисловості району. М'ясна представлена м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську. Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на всій території регіону. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод. Плодоконсервна промисловість представлена двома херсонськими, трьома сімферопольськими, ізмаїльським та одеським заводами. Рибоконсервніальні верстати та верстати з ЧПУ. заводи є в Керчі, Генічеську, Ялті, Кілії, Білгород-Дністровському. Район виготовляє основну частку вин в Україні. Раніше в районі працювало над 20 % виноробних підприємств, найбільші й найвідоміші з них ли у Ялті, Алушті, Судаку, Сімферополі, Феодосії, Старому Криму, Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському, Херсоні та ін. У період так званої боротьби з алкоголізмом частину з них закрили, виноградники рубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські ггідприєм-ва і господарства починають відбудовуватись.

Урайоні є великі елеватори (у Миколаєві, Херсоні, Одесі). Менше розвинена цукрова промисловість – зосереджена у Первомайському, Вознесенському, Одеському районах.

 2. Розділ 2. Аналіз економічного розвитку Південного району

2.1 Аналіз функціонування машинобудівельного комплексу

Машинобудування насамперед належить до галузей “вільного розміщення”, оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. У зв’язку з цим на розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніх найголовнішими є трудові ресурси і споживач.

Незважаючи на те що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морського і річкового суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, а також випуск машин і устаткування.