Проблеми словацько - українських літературних взаємин у працях М.Мольнара, Детальна інформація

Проблеми словацько - українських літературних взаємин у працях М.Мольнара
Тип документу: Курсова
Сторінок: 13
Предмет: Культура
Автор: фелікс
Розмір: 54.5
Скачувань: 885
Автору вперше в історії словацької українистики вдалося створити справді цілісну картину проникнення поетичної творчості Кобзаря до словацьких земель. Матеріали про це зібрані дослідником особисто і багато з них вперше публікуються на сторінках дослідження.

Сталось так, що першими в Словаччині з'явились не твори Т.Шевченка, а згадки про нього в словацькій пресі, причому уже після його смерті. Стосовно самих цих згадок М.Мольнар справедливо зауважує, що вони були невеликими і не давали якогось виразного уявлення про українського поета. Виявлялося, що і про саму Україну було ще дуже туманне уявлення. Це продемонстрував і автор статті “Про бесіди” словацький вчений і письменник Г.Тісовськии .

М.Мольнар підкреслює, що про Т.Шевченка уже багато писалося в чеських журналах, почали з`являтися й переклади його віршів. Певна річ, що з цих журналів довідувалися про Кобзаря і словацькі читачі. Висновок такий робить автор монографії на основі матеріалів з словацької преси, яка, відчуваючи брак власних статей про українського поета, прямо рекомендувала своїм читачам ознайомитись з чеськими працями про нього.

Словацький дослідник підкреслює в своїй праці, що перша окрема стаття словацькою мовою "Співець України" про життя і творчість Т.Шевченка з'явилась аж у 1881 році в газеті "Narodnie noviny". Автор її відомий словацький популяризатор російської літератури Само Бодіцький використав матеріали з "Чеської енциклопедії" Ф.Рігера і зокрема відомий автобіографічний лист українського поета редакторові журналу "Народное чтение" разом із спогадами І.Тургенева та Я.Полонського, опублікованими О.Русовим у празькому виданні "Кобзаря" 1876 року. У статті "Співець України" було вміщено кілька зразків поетичної творчості Т.Шевченка у перекладі її автора: перші чотири рядки з поезії "Думи мої, думи мої", вісім рядків з поеми "Єретик" і повністю вірш "Садок вишневий коло хати". Ці свої переклади С.Бодіцький самокритично вважав недосконалими, виправдовуючись словами Пантелеймона Куліша, що уся сила і краса малоруської мови у всій повноті відкрилась одному лиш Шевченкові і її надто важко передати чужою, хоч і близькою та спорідненою мовою.

Останні рядки статті характеризують Т.Шевченка як ідеального поета, поезії якого наскрізь пройняті щирою любов'ю до рідної землі і простого українського люду. Особливо високо оцінюється лірико-епічна творчість, що яскраво прославляє ідеали козацької вольниці, які на фоні феодально-кріпосницьких утисків упевнювали дух незламності і непокори. Завершується стаття словами Я.Полонського, що Кобзар був демократом і від природи, і за своїми поглядами.

Цілком слушно і справедливо висловлює М.Мольнар шкодування з приводу того, що С.Бодіцький не здійснив переклад усього нослання Т.Шевченка до П.Й.Шафарика, бо це у словаків, які дали світові такого видатного вченого-славіста, викликало б, безсумнівно, щире зaцікавлення, тим більше, що цей твір на той час було перекладено на кілька європейських мов і він користувався досить великою популярністю.

Автору монографії "Тарас Шевченко у чехів та словаків" вдалося відшукати наступний переклад поезії українського поета, який був опулікований у популярному журналі "Slovenske Pohlady" У 1896 році, цебто аж через 15 літ після публікації перекладів Сама Бодіцького. Перекладений І.Жаком вірш "Минають дні, минають ночі" дослідник обгрунтовано вважає загалом невдалим, в результаті чого було збіднено емоціональне забарвлення шевченківського заклику боротися проти бездіяльності та байдужості до навколишнього світу.

Отже, цим перекладом і вичерпалися випадки, коли твори Т.Шевченка або відомості про нього потрапляли на сторінки словацької преси в XIX столітті. Словацький дослідник усе ж висловлює дещо оптимістичне припущення, що хоч поезії українського поета були майже невідомі словацькій громадськості та все ж цікавили деяких словацьких поетів, зокрема О.Беллу, поема якого "Анна Данилівна" була написана під впливом вірша Тараса Шевченка "У тієї Катерини". Свою точку зору він обгрунтовує детальним співставленням обох поетичних творів. І зауважує, що у порівнянні з іншими слов'янськими народами - особливо чехами, поляками, болгарами - це зацікавлення творчістю Кобзаря було дуже незначним.

Причини цього негативного явища М.Мольнар пояснює надзвичайно тяжким соціальним і національним гнітом, якого словаки зазнавали в минулому з боку пануючої угорської шляхти, та незацікавленістю представників консервативної словацької інтелігенції зближенням з українським народом і ознайомленням з його культурою. Був ще один надзвичайно важливий момент, характерний для словацької дійсності кінця ХІХ століття. Йдеться про вплив реакційної преси царської Росії, що регулярно потрапляла до Словаччини. І в ній публікувалось чимало антиукраїнських матеріалів. Негативне ставлення до цілого народу і його мови підсилювали і закарпатські "москвофіли". У монографії М.Мольнар наводить вагомий конкретний приклад абсурдного уявлення про український народ, яке зафіксоване у статті відомого словацького письменника С.Гурбана-Ваянського, опублікованій в газеті "Narodnie noviny" 13 січня 1906 року: "Кожна по-русинськи (по-українськи - Т.Б.) видана книга є борцем проти слов'янізму. Тому що карликові, строкатим правописом і наріччям позліплювані літератури ослаблюють слов'янського духа... Хто буде вчитися нескладної "мови" всіляких Франків, хто у великому світі читатиме слабкі плоди невідомих "українських" величин? Ніхто, ні душа!".

Словацький дослідник підкреслює у своїй праці, що у подоланні реакційних поглядів на українську культуру в Словаччині велику позитивну заслугу мали представники нової генерації молодої інтелігенції, яка на початку XX століття видавала свій журнал "Prudy". Якраз на його сторінках у зв'язку з 50-річчям від дня смерті Т.Шевченка (березень 1911 р.) словацький письменник, а згодом відомий політичний діяч Юрай Славік опублікував статтю "Тарас Шевченко". У ній зафіксовані основні віхи з біографії українського поета і водночас високо оцінено його творчість і самовіддану боротьбу за кращу долю рідного поневоленого народу: "У нас Шевченка взагалі не знають, - з болем констатує автор. - А все-таки ніякому іншому народові так не підійшла б його поезія, як саме нашому. Уся його поезія - це клич, співучий клич зболілої, приниженої, однак молодецької душі".

Як додаток до цієї статті були опубліковані словацькою мовою дві поезії Т.Шевченка "Минають дні, минають ночі" та "Заповіт". Причому "Заповіт", як констатує М.Мольнар, словацькою мовою вийшов на три роки раніше, ніж чеською мовою в Празі.

М.Мольнар відшукав у словацькій пресі кілька статей, опублікованих у зв'язку з 100-річчям від дня народження Кобзаря. Проте у його дисертаційній праці вони не згадуються, бо цей щасливий результативний пошук відбувся уже після захисту її. І інформація про ювілейні статті була опублікована пізніше у 1965 р. в монографії "Словаки і українці". У праці "Тарас Шевченко у чехів та словаків" автор робить, можна сказати, непідтверджене припущення, що після статті Ю.Славіка наступна публікація про Т.Шевченка з'явилась аж у 1920 році в одному з перших номерів словацької газети лівої орієнтації. "Hlas ludu" (1.02.1920 р.). У ній детально пишеться про життєвий і творчий шлях поета, є і переклади уривків Шевченкових творів, таких як "Перебендя", "Єретик", "Сон" та ін.

М.Мольнаром у даному випадку робиться обгрунтоване твердження,

що автор статті скористався у даному випадку чеською брошурою Яна Махала, де також подані згадувані уривки в чеських перекладах, які здійснила Ружена Єсенська.

Михайло Мольнар уважно проштудував словацьку пресу, що виходила в Чехословацькій республіці протягом 20-30-х років XX століття. І йому вдалось знайти лише два переклади віршів Тараса Шевченка аж за два десятиліття в період між двома світовими війнами. Це "Садок вишневий коло хати" та перші 29 рядків вірша "До Основ'яненка", подані ніби цілий вірш під назвою "Б'ють пороги". Ці обидва переклади були опубліковані 1935 року у газеті "Slovensky dennik" (ч.76, 89) і здійснено їх з чеських перекладів.

М.Мольнар висловлює свої роздуми з приводу такої несприятливої ситуації у справі низького зацікавлення у словаків і українською літературою взагалі, і творчістю Т.Шевченка зокрема. Причинами цього була слабка обізнаність словацьких письменників з літературою й історією українського народу, незнання ними української мови, мала кількість творів українських прозаїків та поетів, потрапляли тоді до Словаччини. Довго словаки взагалі не виокремлювали українську націю, яку часто ототожнювали з російською.

Констатуючи ці проблеми у сфері словацько-українських літературних взаємин, М.Мольнар усе ж відзначає, що деякі словацькі письменники і літературознавці навіть в умовах обмежених можливостей намагалися хоча б окремими статтями наблизити українського поета до словацької громадськості. Ось невеличкий перелік знайдених ним таких публікацій. З нагоди 120-річчя від дня народження Тараса Шевченка у словацькому журналі "Еlаn" (1934 р.) з'явилася стаття, написана на основі "Бюлетеня польсько-українського, присвяченого пам'яті Т.Шевченка". А через 5 років цей же журнал опублікував статтю "Слов'янський ювілей" з приводу 125-річчя від дня народження українського будителя. Відгукнувся на цей ювілей і інший братіславський журнал "Sluzba". Вельми високу оцінку громадянської відваги Кобзаря, даній у статті в цьому журналі наводить М.Мольнар: "Ніхто до Шевченкового літературного виступу не писав у Росії так відкрито про кривди, заподіяні українському народу, ніхто так вірно не зобразив инуле і сучасне України і ніхто не відважився так критикувати українські політичні відносини, як Шевченко". І висловлює припущення, що це могла бути остання окрема стаття про Тараса Григоровича до середини 40-х років. А в 1941 р. журнал "Еlаn" надрукував переклад "Тарасової ночі", здійснений відомим сучасним словацьким поетом Яном Понічалом.

Отже, з матеріалу монографії М.Мольнара "Тарас Шевченко у чехів та словаків" довідуємось, що не тільки у другій половині XIX ст., але й чотири десятиліття XX ст. не внесли якихось суттєвих покращень у справу популяризації імені і творчості великого українського поета. І можна цілком погодитись з визначеними дослідником причинами такого несприятливого явища. Вони справді мали місце.

2.2. М.Мольнар про поширення творів Т.Шевченка і відомостей про нього в Словаччині у післявоєнний період (1946-1959 рр.).

Уже перші післявоєнні місяці ознаменувались приємною подією, яка пов'язана з публікацією у братіславській газеті "Pravda" (5 липня 1945 р.) "Заповіту" Т.Шевченка. Цікаво, що його переклад вийшов з присвятою Максиму Рильському. М.Мольнар інформує про цілу низку статей про українського поета, які з'явились на сторінках словацької періодичної преси протягом 1946-1947 рр. А перекладач Рудольф Бртань опублікував у журналі "Zivena" (1947 р., ч.79) три переклади поезій Т.Шевченка ("Думи мої, думи мої", "Не вернувся із походу" та "Не женися на багатій").

За матеріалами книги М.Мольнара довідуємось, що наступна шевченкознавча стаття була опублікована у 1949 р. під назвою "Український національний поет Т.Шевченко".

Знов до імені українського поета словацька преса звернулася у 1951 році, коли і в Словаччині відзначалось 90-річчя від дня його смерті. У кількох газетах та журналах було опубліковано переклади статей авторів з України, оригінальні статті словацьких авторів, а також оповідання українського письменника Н.Рибака про Т.Шевченка "Смерть поета".

Усе ж і така увага до імені Кобзаря була недостатньою за думкою деяких словацьких популяризаторів української літератури. М.Мольнар документує це твердження уривком з рецензії словацького публіциста Й.Банського на празьке видання вибраних творів українського поета у 1951 році: "Жодне словацьке видавництво не здійснило досі хоча б невелике вибране його поезій. Навіть літературна журналістика під час Шевченкового ювілею нетактовно відмовчувалась. Це вже хвороба, що має глибоке коріння: брак фахово підготовлених кадрів, нерозвиненість нашої критики в галузі оцінки слов'янських (за винятком російських) поетичних перекладів. Звертаємо на це увагу, хоча б побіжно".

Наступні Шевченкові ювілеї викликали нове зацікавлення і увагу до постаті українського будителя. М.Мольнар наводить конкретні приклади вшанування його пам'яті. З нагоди 90-річчя від дня смерті Тараса Григоровича було видано повністю присвячену йому брошуру "Kulturne vecery" з орієнтовним планом організації вечорів і тезами доповіді про життя і творчість поета. Тут же були надруковані перекладені Рудольфом Бртанем такі поезії: "Іван Підкова", "Шафарикові" (маленький уривок), уривки з поеми "Гайдамаки" та вірша "Думи мої, думи мої". Ян Понічан здійснив новий переклад "Заповіту", а молодий літературознавець Ян Штевчек переклав вірш "На панщині пшеницю жала".

Наступний ювілей, 140-річчя від дня народження Тараса Шевченка (1954 р.), було відзначено в Словаччині появою нових статей та перекладів. Р.Бртань опублікував "Заповіт", уривок з "Івана Підкови", вірш "Вітре буйний" і надрукував дві статті про поета. Марта Лесна, молодий словацький літературознавець, у статті "Великий Кобзар" знову закликала видавництва розпочати справу видання творів поета і у такий спосіб "сплатити велику данину українській літературі, яка після російської є найбільш зрілою і багатою серед слов'янських літератур".

М.Мольнар інформує у монографіт про кілька вечорів, присвячених Т.Шевченкові. 24 лютого 1958 року Словацьке видавництво художньої літератури у Братіславі влаштувало вечір, на якому з доповіддю про Кобзаря виступив академік Андрій Мраз. Ця доповідь пізніше була надрукована в часописі "Nova literatura" (1958 р., ч.12). Були прочитані неопубліковані переклади молодого словацького перекладача Юліуса Кокавця ("Кавказ", "Думи мої, думи мої", "Тополя", уривок з "Гайдамаків" та ін.). У квітні 1959 року відбувся черговий Шевченківський вечір. Після виголошення доповіді літературознацем Миколою Неврлим знову читалися переклади віршів українського поета, здійснені Ю.Кокавцем.

Досить грунтовний перелік усіх перекладів поезій Тараса Шевченка на словацьку мову, статей в словацькій періодичній пресі протягом другої половини 40-х років та 50-х років XX ст. переконують у тому, що за ці 15 літ у справі пропаганди творчості українського поета в Словаччині було зроблено незрівнянно більше, ніж за сто по передніх років. Правда, Михайло Мольнар зауважує при цьому, що більшість із статей не відзначалися ні оригінальністю, ні глибиною висвітлення життєвого і творчого шляху Т.Шевченка, бо друкувалися вони переважно в газетах. Але усе ж завдяки доступності преси, великій кількості читачів вони привертали увагу громадськості до імені Кобзаря.

Аж 8 сторінок монографії М.Мольнар присвячує вельми грунтовній характеристиці процесу підготовки і здійснення першого словацького видання творів Тараса Шевченка у трьох томах. На час виходу в світ книги словацького дослідника "Тарас Шевченко у чехів та словаків" видавництво художньої літератури випустило перший том під назвою "Думи мої". Такого повного видання ще ніде за межами України не здійснювалось.

У першому томі опубліковано майже усю поетичну спадщину Т.Шевченка до 1847 року, тобто до його заслання. Своїм обсягом він перевершує усі попередні чеські видання творів українського поета, яких у Празі з 1900 року вийшло десять. Одне це порівняння засвідчує важливість книги "Думи мої" для інтенсивнішого розвитку літературних зв'язків між Словаччиною та Україною і для зростання шевченкознавчих наукових досліджень.

М.Мольнар у монографії подає дуже цікаві матеріали, пов'язані із історією захоплень творчістю Кобзаря двох перекладачів Ю.Кокавця і Р.Бртаня. Ю.Кокавець дістав книгу з баладами Т.Шевченка від одного з солдатів Радянської Армії. У 1947 р. спробував їх прочитати, хоч не знав навіть про існування української літературної мови. І тільки з допомогою російської мови, яку вивчав у школі, йому удалось трохи розібратись в суті балад. Ю.Кокавець підкреслював, що завдяки цій випадковості і приятелям-українцям, які проживали в Словаччині, йому пощастило ближче познайомитись з поезією "найбільшого з Кобзарів".

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes