Проблеми словацько - українських літературних взаємин у працях М.Мольнара, Детальна інформація

Проблеми словацько - українських літературних взаємин у працях М.Мольнара
Тип документу: Курсова
Сторінок: 13
Предмет: Культура
Автор: фелікс
Розмір: 54.5
Скачувань: 885
Якраз цьому молодому переклачеві Словацьке видавництво художньої літератури доручило здійснити переклад поетичних творів Тараса Шевченка. Детальний проект для тритомного видання у 1956 р. запропонував Михайло Мольнар.

Раніше від Ю.Кокавця тільки Р.Бртань мав намір перекласти усього "Кобзаря", про що писав у одній зі своїх статей. Виявляється, ще в листопаді 1949 р. він мав чимало особисто здійснених перекладів творів Т.Шевченка, написаних ним до 1847 р. Пропонував ці переклади кільком видавництвам. Різні несприятливі обставини, зокрема неможливість знайти кваліфікованого рецензента, різна бюрократична тяганина звели нанівець благородні спроби Р.Бртаня. Лиш окремі вірші Т.Шевченка удалось йому опублікувати в періодичній пресі. Ці невдачі не перекреслюють його великих заслуг у справі популяризації імені і творчості українського поета у Словаччині протягом після воєнних років.

Подібний тернистий шлях у популяризації творчості Т.Шевченка пройшли в минулому і чеські перекладачі. Зокрема чеській поетесі Ружені Єсенській, яка здійснила переклади першого видання в Чехії вибраних творів Кобзаря, довелося чекати майже 9 літ, поки воно було видруковано у видавництві Чеської Академії 1900 р.

М.Мольнар відзначає високий рівень художнього перекладу усього першого тому "Думи мої", який виконав лиш один перекладач – молодий поет Ю.Кокавець. Та ще й зумів і у словацькому "вбранні" залишити Т.Шевченка самим собою. Таку плідну і якісну творчу роботу перекладач міг виконати завдяки досконалому знанню рідної мови і хорошому володінню мовою українською. Йому пощастило воїстину з любов'ю зробити близькими та зрозумілими словацьким читачам народну співучість та громадянський характер Шевченкових віршів.

М.Мольнар завершує своє дослідження проблеми "Шевченко і словаки" 1959 роком. До неї він звертався і пізніше, зокрема в монографії "Словаки і українці", кількох невеликих статтях. Через адміністративну роботу (очолював інститут світових мов та літератур) та хворобу не зміг продовжити грунтовну розробку цієї теми.

Але й ті добротні матеріали, які підібрані і проаналізовані дослідником у монографії "Тарас Шевченко у чехів та словаків", дають чудову можливість простежити той нелегкий шлях, який пройшли твори геніального українського поета в словацькій перекладній літературі від часу появи першого перекладу до видання збірки "Думи мої".

Ті статті, які з'являлись в періодичній пресі, теж показують рівень оцінки і зацікавленості іменем українського будителя. Автор подає грунтовну і шанобливу характеристику безкорисливої роботи тих діячів словацької культури, які в нелегких умовах створювали позитивний імідж Шевченка в Словаччині.

ВИСНОВКИ

Впродовж останніх чотирьох десятиліть Михайло Мольнар був провідним дослідником українсько-чесько-словацьких літературних зв'язків. Його ім'я добре знане як в Україні, так в Чехії і Словаччині. Він автор понад 500 друкованих праць українською, чеською, словацькою мовами, значна частина з яких на підставі першоджерел присвячена і висвітленню найрізноманітніших аспектів словацько-українських літературних взаємин.

Праці М.Мольнара, які розглянуті в обох розділах пропонованої дипломної роботи, показали на основі численних використаних матеріалів непросту картину зародження і поступової тривалої еволюції словацько-українських літературних стосунків. З них ми довідуємось, що серйозною проблемою ще протягом XIX і навіть в XX столітті було визнання у Словаччині ідентичності українського народу і окремішності його культури взагалі та літератури й мови зокрема. Велику заслугу у науковому обгрунтуванні існування українського народу як окремої етнічної одиниці і самобутності його мови відіграв видатний словацький вчений-славіст П.Й.Шафарик, зокрема в працях "Історія слов'янської мови та літератури за всіма наріччями" і "Слов'янський народопис". Цим він викликав у певній мірі інтерес своїх співвітчизників до мови, літератури, фольклору українців.

Протягом 30-40-х років ХІХ ст. набули поширення українські народні пісні, які дали словакам хоч якусь можливість пізнати український народ. М.Мольнар доводить, що вони мали вплив і на оригінальну творчість поета Сама Халупки, зацікавили і видатного словацького просвітителя Людовіта Штура.

Лише у 1851 р. завдяки И.Гурбану в словацькому журналі з'явився перший науковий огляд історії української літератури. А першим перекладеним твором української літератури, перекладеним на словацьку мову аж у I860 р., була поезія "Запорожець" мало відомого українсько-польського поета Т.Падури. Лише у 1881 р. в словацькому "вбранні" з'явилася поезія Т.Шевченка "Садок вишневий коло хати". М.Мольнар зробив цінне відкриття, що першим окремим виданням з української художньої прози у Словаччині була повість Ю.Федьковича "Три, як рідні брати" (1885 р.). Від початку XX ст. і до 1914 р. завдяки зусиллям чеського літературознавця Ф.Вотруби, який у 1903 р. переїхав до Словаччини, словацька перекладна література поповнилась творами І.Франка, В.Стефаника, Б.Лепкого, А.Чайковського.

М.Мольнар, як талановитий вчений-аналітик, вперше грунтовно прослідкував і охарактеризував на основі солідної джерельної бази шляхи проникнення творчості Т.Шевченка і відомостей про нього у Словаччину з 2-ї половини XIX ст. і до кінця 50-х років XX ст. Наводить численні статті про Кобзаря з належною їх оцінкою. Без найменшого політизування і навіть згадки про "провідну силу в суспільстві", він показує посилення розвитку Шевченкіани в Словаччині, вагомим здобутком якої стала підготовка і видання тритомника поезій. Особливо завдяки двом перекладачам-ентузіастам - Ю.Кокавцю і Р.Бртаню - творчість українського поета стала поширенішою серед словацького народу, незважаючи навіть на пасивність і незацікавленість видавництв та преси.

Матеріали праць М.Мольнара про словацько-українські літературні стосунки наводять нас на деякі не дуже оптимістичні роздуми. Вони переконують у тому, що взагалі справа пропагації української літератури в Словаччині була і в XX ст. до кінця 50-х років була на неналежному рівні. Здійснювались лиш окремі заходи, зокрема у зв'язку з ювілеями, і то завдяки окремим ентузіастам. В цьому плані якраз багато робив сам М.Мольнар. Видавництва та преса навіть не ознайомлювали систематично своїх читачів з найважливішими подіями літературного життя в Україні. Українська література - рідкісний гість в різних періодичних словацьких виданнях. Була слабкою і пропагаційна діяльність самих українців. Вони не виявляли достатнього зацікавлення у публікуванні перекладів кращих літературних досягнень свого народу і в справі налагоджування ділових літературних контактів. У самих словацьких видавництвах не було такого працівника, який би сам був грунтовно ознайомлений з українською літературою і володів українською мовою. На філософському факультеті Університету ім. П.Й.Шафарика в Пряшеві українську мову вивчають лише українці Східної Словаччини. Це цілком природно і закономірно. Але потрібно, щоб в Словаччині були і знавці української мови та літератури із словаків.

Звичайно, не можна перекреслювати усе те позитивне, чого було досягнуто невеликим загоном літературознаців і перекладачів на ниві словацько-українських літературних зв'язків. Але невірно було б не бачити сучасний стан речей таким, який він є.

Обидві культури, і в минулому, і в сучасному, багаті на здобутки, які варто вивчати. В житті й культурному розвитку обох народів, і в минулому, і в сучасному, немає нічого такого, що перешкоджало б їм зрозуміти один одного. І коли, як не тепер, за умов існування незалежних сусідніх слов'янських держав, розширити ширші стосунки не тільки в суспільно-політичному, економічному, а і в літературному житті? В книжкових магазинах Словаччини взагалі немає української художньої літератури, бо вона туди не поступає. Жодна із українських установ в Східній Словаччині не дістає з України регулярно якогось часопису. А передплата - дуже дороге задоволення. Річна передплата "Літературної України" до 180, а "Культури і життя" - до 190 американських доларів!

Це питання мало б надійно вирішитись на міждержавному рівні. Адже і в Україні можна згідно каталогу передплатити лиш одну газету словацькою мовою - "Господарські новини". Так, наприклад, річна передплата - "Літературної України" понад 2 200 гривень! Консульство України у Пряшеві мало би мати свій Український дім, до якого вели б зв'язки з України: культурні, торгові,економічні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Зв'язки Івана франка з чехами та словаками.

(Збірник матеріалів та документів).

Упорядкували М.Мольнар та М.Мундяк. - Брно 1957.

З історії чехословацько-українських зв'язків.

Присвячується 100-літтю з дня народження Івана Франка. -

Братіслава 1959.

Михайло Мольнар. - 50 -. Братіслава - Пряшів. 1980.

Гайдай М. Чехословацько-українські взаємини в сучасній фольклористиці.

К., 1963.

Мольнар М. Тарас Шевченко у чехів та словаків. Пряшів. 1961.

Мольнар М. Словаки і українці.

Причинки до словацько-українських літературних взаємин з додатком документів. Пряшів. 1965.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes