Правове регулювання банківськоїдіяльності в Європейському Союзі, Детальна інформація

ЄС - Європейський Союз

ЄОВС - Європейське Об’єднання Вугілля та Сталі

ЄЕС - Європейське Економічне Співтовариство

Євроатом - Європейське Співтовариство з атомної енергії

Договір ЄС - Договір про Європейський Союз, Маастрихт, 1992 р.

Договір ЄОВС - Договір про Європейське Об’єднання Вугілля та Сталі, Париж, 1957 р.

Договір Євроатом - Договір про Європейське Співтовариство з атомної енергії, Рим, 1957 р.

Договір ЄЕС - Договір про Європейське Економічне Співтовариство, Рим, 1957 р.

ЄЦБ - Європейський Центральний Банк

ЄСЦБ - Європейська Система Центральних Банків

ВСТУП



Фінансова система будь-якої країни складається з багатьох інституцій. Однак провідна роль серед них, без сумніву, належить банківським установам. Банки виконують у цій системі функцію фінансових посередників, оскільки вони головним своїм завданням мають зосередження тимчасово вільних коштів та їх наступне розміщення з метою отримання прибутків.

Правове регулювання банківської діяльності у різних країнах має свої відмінності та характерні особливості. Вони зумовлюються як різним рівнем і характером економічного розвитку, так і політикою держави щодо залучення іноземних банків у національну економіку.

Оскільки останнім часом посилилася інтернаціоналізація банківської справи, то суттєві відмінності у правовому регулюванні цієї діяльності на національному рівні неодмінно призведуть до гальмування економічного міжнародного співробітниціва. Крім того суттєві правові відмінності у банківській сфері стануть на заваді у стабільності фінансової міжнародної системи.

На початок 90-х років в Європі відбулася переорієнтація банківської діяльності: якщо раніше вона спрямовувалася на внутрішньодержавне фінансування, то тепер значна частина капіталів переміщується за кордон держави, в якій знаходиться банківська установа. Така ситуація викликає необхідність зміни підходу до правового регулювання банківської діяльності, оскільки лише наявність національної юрисдикції стає неефективною і спричиняє фінансові зловживання.

На сучасному етапі розвитку фінансово-кредитних відносин та монетарної політики ЄС стало зрозумілим, що економічний ринок ЄС не може бути єдиним поки він спирається на різні грошові системи, які залишаються в національному підпорядкуванні. Таке положення зберігає всередині ЄС відмінності в організації кредитування, розрахунків курсової політики, а як наслідок і відмінностей в цінах, податках, грошовій політиці та валютних ризиках.

Нова валюта, що запроваджується з 1 січня 1999 року, євро, підводить базу, якої не вистачало, під єдині в ЄС ринки товарів та послуг, капіталів, робочої сили, і тим самим “перетворить його в завершений валютно-економічний союз”. Починає формуватися єдина бюджетна дисципліна і монетарна політика країн ЄС під наглядом наднаціональних фінансових інститутів.

Введення євро дозволить з більшим успіхом боротися з інфляцією, знизити відсоткові ставки і податки, що в свою чергу стимулюватиме зростання інвестування, виробництва, зайнятості, дозволить стабілізувати державні фінанси країн-учасниць.

Для суб’єктів господарювання євро означає єдність грошово-кредитного і валютного регулювання, включаючи і фондове, а також кращу керованість власними фінансами. ВІдкривається шлях до уніфікації податкової системи ЄС.

Формування валютного союзу означає проведення єдиної грошово-кредитної політики в рамках всього Європейського Союзу, введення в обіг уже не квазі, а повноцінної єдиної валюти, створення Європейського Центрального банку, який візяв на себе роль єдиного емісійного і валютно-фінансового контролюючого центру в рамках Європейського Союзу.

Говорячи про формування фінансової системи ЄС, необхідно враховувати природу самої організації ЄС, мету її створення, та мету подальшого розвитку. Остання ж визначається як “подальша інтеграція з метою створення економічного та валютного союзу”.

Тому дослідження правових процесів, пов’язаних з функціонуванням банківської системи в Європейському Союзі, є необхідним, оскільки, виходячи з результатів розвитку європейської інтеграції, ЄС вдалося знайти ефективний механізм правового регулювання. Наступним результатом дії цього механізму має стати завершення формування Європейського Економічного і Валютного союзу.

Отже, вивчення теми “Правове регулювання банківської діяльності в Європейському Союзі” дасть змогу вдслідкувати особливі риси у правовій системі ЄС та визначити прогресивні елементи у функціонування банківської системи країн-членів ЄС, а також виявити наявні недоліки. В цьому полягає актуальність теми.

Треба відзначити, що незважаючи на важливе значення банківської системи для розвитку економіки ЄС, формування його економіко-валютного союзу, в правовій науці розробці цієї тематики було приділено мало уваги.



Так, в роботах іноземних авторів, з країн-членів ЄС, головна увага приділяється вивченню юридичних актів, які встановлюють певні європейські стандарти в банківській сфері. Це, зокрема, такі роботи: Dassesse M. “The EC Banking Law”1, Dermine J. “Europian Banking in the 1990s”, Dixon R. “Banking in Europe: The Single Market”, Drake E., Rider J. “Europian Financing Laws”, Ellinger E., Lomnicka E. “Modern Banking Law”, Goodhart C. “The Central Bank and the Finansial System”, Usher J. “The Law of Money and Financial Services in the European Community” та інші.

Іншу групу становлять роботи, в яких увага приділяється дослідженню національних банківських систем, з незначною увагою, при цьому, правовому регулюванню ЄС, - Jones G. “British Multinational Banking”, тощо. А також перекладне видання роботи К. Гавальда і Ж. Суфле “Банківське право. Установи-Рахунки-Операції”, яка детально описує функціонування банківської системи у Франції, при цьому співвідношення її з банківськими системами інших країн-членів ЄС згадується мимохідь. Не береться до уваги той факт, що взагалі у світі відбувається процес інтернаціоналізації банківської діяльності. А саме ЄС є чудовим прикладом для демонстрації можливостей уніфікації міждержавного правового регулювання. Результатом такого правового впливу є успішне поглиблення економічної інтеграції держав-членів ЄС.

Щодо робіт російських правознавців, то хотілося б відзначити навчальний посібник Н. Ю. Єрпильової «Международное банковское право», в якому розділ 2 «Механізм правового регулювання банківської діяльності в Європейському Союзі» присвячений дослідженню положень основних банківських директив ЄС. Однак Єрпильова розглядає банківські директиви відірвано від системи права ЄС, а тому немає цілісного уявлення про механізм правового регулювання та його відмінності від національного.

Певні елементи банківського права ЄС висвітлюються у підручнику під редакцією професора В. В. Безбаха «Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота». Однак у цій роботі згадується лише про створення Європейського центрального банку та правове забезпечення вільного руху капіталів в ЄС. Хоча можна було б розглянути детальніше діяльність банків по забезпеченню торгового обігу в ЄС, оскільки їх значення в цьому процесі досить значне.