Правове регулювання банківськоїдіяльності в Європейському Союзі, Детальна інформація

“Про достатність капіталу інвестиційних інститутів та кредитних організацій”, 15 березня 1993 року;

“Про схеми захисту внесків у кредитних організаціях”, 30 травня 1994 року;

“Про поліпшення нагляду за кредитними організаціями”, 29 червня 1995 року.

Окрім вказаних директив, які мали вирішальне значення для розвитку європейського банківського права, існує багато інших директив, які стосуються питань ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, запобігання використання кредитних організацій з метою легалізації кримінальних прибутків тощо.

Стосовно пруденційного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних організацій європейське банківське право застосовує два принципи:

принцип контролю органів банківського нагляду держави походження;

консолідованого нагляду.

Перший принцип було покладено в основу Другої банківської директиви і стосується він лише банківського нагляду за діяльністю філій кредитних організацій, що ліцензовані на території держав-членів ЄС. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом взаємного визнання банківської ліцензії, і він означає, що функція нагляду за кредитною організацією і її транскордонними закладами покладена на компетентні органи держави походження, тобто тієї держави, в якій кредитній організації була видана ліцензія.

Разом з тим Друга банківська директива передбачає і певний розподіл наглядових функцій між органами держави походження і держави перебування. Органи держави перебування здійснюють нагляд за фінансовою стабільністю кредитної організації, що визначається такими показниками, як платоспроможність, наявність крупних кредитних ризиків, бухгалтерська звітність, внутрішні механізми контролю. Для досягнення цієї мети органи держави походження можуть проводити інспекційні перевірки після попередження органів держави перебування .

На органи держави перебування покладена функція нагляду за ліквідністю філій кредитних організацій, що відкриті на її території. Нагляд за впливом ринкових ризиків на діяльність кредитної організації знаходиться в загальній компетенції органів держави походження і держави перебування.

На відміну від першого принципу, принцип консолідованого нагляду застосовується не лише до філій кредитної організації, які розташовані на території різних держав-членів ЄС, але і до всіх банківських груп, включаючи і ті, в яких материнська компанія не є кредитною установою.

Принцип консолідованого нагляду детально розроблено в Директиві ЄС від 6 квітня 1992 року «Про нагляд за кредитними організаціями на консолідованій основі», що замінила директиву з аналогічною назвою від 13 червня 1983 року. Це було зроблено після третьої міжнародної банкіської кризи, яка була викликана крахом британського «Банку міжнародного кредиту і торгівлі» в 1991 році. Врахувавши недостатність нагляду з боку Банку Англії за діяльністю Банку міжнародного кредиту і торгівлі, нова директива спеціально наголошує:

включає небанківські фінансові холдинги в орбіту банківського нагляду;

встановлює, що якщо більша частина операцій кредитної організації зосереджена за межами держави походження, то наглядову функцію повинні виконувати компетентні органи тієї держави, де зосереджена більшість таких операцій.

Відповідно до директиви від 6 квітня 1992 року консолідований нагляд охоплює ті банківські групи, в яких материнська компанія представлена фінансовим холдінгом, що складається із дочірніх структур, які є переважно кредитними чи фінансовими організаціями, або у вигляді змішаного холдінгу, що має в своєму складі хоча б одну кредитну організація як дочірню структуру.

0

t

”

 

¤

O

o

oe

o

6

:

<

B

D

~