Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові, Детальна інформація

He did not become a doctor, he became a teacher.

При такій побудові спочатку викладається заперечне судження,

а потім - доповнююче і пояснююче стверджувальне, і таким чи-

ном уникається невластивого англійській мові типу речення, в

якому заперечення належить одному членові речення.

Українською відповідні речення, як і у випадку з дієс-

лівним присудком, можуть бути виражені із запереченням одно-

го предикативного члена :

Він не став лікарем, а викладачем.

У випадку беззв’язних зворотів в теперішньому часі відмінність

цього типу від звичайного типу заперечних речень ззовні нічим

не виражається :

Він не лікар., і Він не лікар, а викладач.

В минулому і в майбутньому часі відмінність є :

Він не був лікарем., і Він був не лікарем, а викладачем.

Таким чином, загальна тенденція англійської мові пов’язана з ії

аналітичною будовою, уникати речень із запереченням, які нале-

жать одному членові речення, відбивається і в цьому типі ре-

чень і призводять до переваги складно - сурядних речень, в яких

друга половина грає роль коректива до першої.

Сюди ж, напевне, може належати і речення із «Вене-

ціанського купця» :

All that glisters is not gold.

В цьому реченні з іменним присудком заперечна частка стоїть

так, що вона належить всьому реченню, хоча за логікою ії пот-

рібно поставити перед підметом :

Not all that glisters is gold.

При буквальному розумінні шекспірівського вірша одержуємо

неправильний зміст :

‘Все те, що блищить, - не золото’,