Духовне життя України в литовсько-польський добі, Детальна інформація

задоволення його матеріялвних потреб, піклуватися про хворих. Члени братства

платили внески, на які влаштовувано свята — «кануни». Згодом вони розширило

свої завдання: допомагали членам, які зубожіли чи попали в біду; виступали перед

судами і самим королем в обороні Православної Церкви; брали участь у спробах

відновити єписхопію у Львові. Бачачи занепад освіти, братства стали організувати

братські школи. Особливу славу здобули школи Львівського та Київського братств.

Братства спочатку були переважно організаціями поволі наоуяи всестанового

характеру. Більшість членів Луцького братства улп шляхтичами, а в Київському

було багато духовенства. Е І Є і 6 році до Київського братства вступив гетьман

Петро Сагайдачний з Військом Запорізьким.

Братства ршіуче виступали проти патронату, проти польсько-католицької

пропаганди, проти національних і релігійних обмежень українців, проти

неморального життя духовенства, намагаючись впливати на висвячення гідних

пошани людей. Таке «втручання» світських людей, міщан — «кушнірів і кожум'як»

у церковні справи й прероґативи єпископів викликало з їх боку невдоволення.

Року 1586 приїхав в Україну Антіохійський патріярх Йоаким і братчики звернулися

до нього за порадою. Ознайомившись з непо-рядками в Православній Церкві та

заходами братчиків для оздоровлення Церкви, він не тільки благословив їх, але й в

грамоті своїй дав низку порад та доручень. Львівське братство мало стати зразком

для інших братств, мало стати центром організації, яка охоплювала б всю Україну.

Йому надано право контролювати моральність членів і навіть право відлучати їх

від Церкви. Воно мало право слідкувати не тільки за своїми членами, а й за

духовенством. включно з митрополитом та єпископами, щоб жили і служили вони

Церкві згідно з апостольськими правилами.

Царгородський патріярх Єремія підтвердив 1589 року розпорядження Йоакима і

затвердив права братств на духовну цензуру Церкви. Під час своєї подорожі по

Україні патріярх рішуче став по боці братств, деградував митрополита Онисифора

Дівочку і ряд не-правно поставлених священиків.

Рішуча підтримка братств, визнання їх права контролювати дії єпископів та

митрополита завершені були наданням Львівському братству ставропігії: воно було