/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Духовне життя України в литовсько-польський добі, Детальна інформація

Тема: Духовне життя України в литовсько-польський добі
Тип документу: Реферат
Предмет: Історія України
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1646
Скачати "Реферат на тему Духовне життя України в литовсько-польський добі"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Перемиська, 3 манастирів найбагатшими були Києво-Печерський, Михайлівський

Золотоверхий та Унівський.

Добродійство п анів у користь церков та манастирів виродилося в форму

патронатів чи «подавань». Було чимало осіб, які дійсно були патронами церкви, як

князі Острозькі, Олельковичі, Слуцькі, Ходкевичі та інші, але з XV ст. патронат

перетворюється на звичайне володіння церквою або манастирем нарівні з селами,

угіддями тощо. Патрони розпоряджалися ними на основі маєткового права:

заставляли, давали в посаг, у спадщину, обмінювали на прибуткові села, здавали в

оренду, продавали. Вони побирали гроші з церков, насамперед — за поставлення

ігумена, священика, єпископа; з дібр, належних манастиреві чи церкві за час, коли

був не обсаджений пост єпископа або ігумена. Самі королі подавали цьому

приклад: Сігізмунд 1 віддав церкви в Києві Дягилевичеві на сплату боргу.

Діставали манастирі світські особи: вдова великого князя Олександра, Олена,

дістала Троїцький Віденський манастир від Сі-гізмунда 1 «доживотно». Бували

випадки «подавання» манастирів не тільки світським особам, а навіть

неправославним. Проти цих «патронатів» уперто, але без наслідків, боролася

Церква.

Ненормальне становище духовенства Православної Церкви характеризують всі

ступені його, починаючи-від митрополитів.

Історія ставлення митрополитів перейшла кілька етапів. Як була мова вище, року

1458 Григорій Мамма, патріярх Царгородський, що приєднався був до унії,

призначив на катедру митрополита Київського Григорія П Болгарина. Пробувши

кілька років в унії. він звернувся до нового патріарха, Діонісія, що не визнавав унії.

Після смерти Григорія П, року 1473, був обраний — неясно ким — на митрополита

Мисаїл з боярського роду, спорідненого з вищою аристократією. В справі

посвячення його в єпископи, князі і православні люди звернулися до папи Сікста

IV. Тим часом у Царгороді поставлено на митрополита Спиридона, але коли

приїхав він до Литви в 1476 році, застав там митрополитом Мисаїла; Спиридон був

ув'язнений, але Мисаїл так і не був висвячений. Після смерти Мисаїла в 1480 році

собор єпископів і «всіх станів людей» обрав Симеона. По дозвіл на посвячення

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Коментарі до даного документу
Додати коментар