Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

удвох спинилися на хаті (1,22)

У рідній домівці ці завжди “щасливі, молоді, крилаті”. Коли знаходилися далеко від хати, то стає милою навіть краплиночка роси.

В оригінальній і самобутньому циклі “Нагоряни” є фрагменти озвученого кіносценарію “З голосу війни”, де дійовими особами виступають Мама, Дівчина, Зозулька, Вдова, Зима, Баба Уляна, Іванко, Місяць, Зірка і ін. Звучить тема війни, але голосом народної пісні:

Лиш місяць у хмарі

і голуби в парі,

а Іванку випікають

оченята карі.

А ромашка із любчиком

цілуються гірко

а Іванку під чубчиком

вирізають зірку.

Лиш завіє снігом,

завиє совою...

так вона і саме

дівкою - вдовою (1,24-25)

Поетеса порушує ряд болючих тем: прощання матері із сином (“Сину мій, сину, болю мій, болю”) “Чорна похоронка”, “Дівчина-вдова”, надія на повернення любого та ін. У VІ фрагменті авторка зображує жіночі “посидінки” на свято Меланії. На Західній Україні існує звичай, що в інсценізованому дійстві, що зветься “Меланкою”, беруть участь лише переодягнені в різні образи чоловіки. Але ліричні героїні фрагменту змушені самі виводити слова колядки, бо чоловіки загинули на фронті. Від пережитих страждань у вдів “посивіли чорні пасма, як білина від роси.”

“Баба Уляна (кажуть шептуха)” докладає зусиль, щоб по-своєму покарати ненависного ворога, “шепче до кожної квітки”:

. . .

А щоб ви, вбивці, стали грибами,

а ви, кулі, — похоронами! (1,27)

У цьому ж циклі в Канадцях українського походження в музеї Ю.Федьковича” В. Китайгородська використовує образ журавлів як символ українських емігрантів. Як відомо увів його в українську літературу Б.Лепкий у вірші “Видиш, брате мій”. Поетеса звертається до емігрантів, які покинули саме Буковину.

Микола Лазарук у рецензії на збірку “Виноградна колиска” вказує і на деякі “традиційні для дебютантів вади”: “Канадцям...” не вистачає глибокого проникнення у трагедію, що спіткала людей, які назавше втратили батьківщину (“Якби знаття, що дома буде воля що Буковина - ніби в ружі цвіт, що буде стільки хліба й стільки поля, і що гуцула слухали світ”). Невже й справді тільки це вабить їх на втраченій батьківщині? Невже в цьому весь зміст трагедії? У даному разі поетеса на повідку в незвичайної теми, не пережитої у собі по справжньому” (10,123). На нашу думку, рецензент сконцентрував свою увагу на слабкому, другорядному щодо емоційності місці у творі. Загалом же, вірш пройнятий сумом, образ журавлів, підкреслює це: “Журавлики, журавлі, як без рідної землі?”, “Журавлики журавлі, сиве пір’я на крилі...” (1,28). Авторка акцентує на монолозі емігрантів:

Не наша в тім, господарю, вина,

не гріло нас в далекім краю літо.

бо чужина - як мачуха зима (1,28)

Дуже важливу роль у цій поезії відіграє розділовий знак “!..”, який означає, що думка незавершена. Знак оклику підкреслює висловлення, а дві крапки ховають в собі продовження переліку “знаття”:

Якби знаття, що дома буде воля,

що Буковина - ніби з ружі цвіт,

що буде стільки хліба й стільки поля,

і що гуцула служили світ!... (1,28)