Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

Стою освітлена, як день,

Як молода перед вінчанням.

………………………………………

Іду захмарена, як ніч,

Тремка, як паморозі нитка (2,24).

Тема цього вірша – філософська: погляд поета на час. Простежуємо розвиток ліричного героя у творі. На початку вірша – він сміливий, не боїться плину часу, радіє, що це поняття динамічне, “стою освітлена, як день”. Але в кінці вірша, після деяких роздумів, бачимо гірке усвідомлення героїв плину часу, який призводить до старості, загибелі, зникнення із землі пам’яті… І це розуміння еволюції героя отримуємо через порівняння. До того ж пара слів “стою освітлена” – “іду захмарена” є контекстуальними антонімами.

У вірші “Я сама прекрасна, як Венера” зустрічаємо порівняння:

Відмикаю душу, ніби двері,

Для гостей – для бідних і святих (2,29)

Саме цим видом тропа ліричний герой, за яким усвідомлюємо саму авторку, стверджує якою повинна бути душа поета – широкою, відкритою, привітною, щоб читачеві кортіло зайти у ті прочинені “двері” – поезії.

У вірші, із цієї ж збірки, “Ровесникам” Китайгородська використовує розгорнуте порівняння:

Ми були такі маленькі,

Як метелики у травні,

Ми були такі легенькі,

Як мачкове зеренце (2,31). –

порівняння застосоване, на нашу думку, з метою передачі теплоти уставленні до минулого. Це засвідчує ще й пестлива форма слів маленькі, легенькі, мачкове, зеренце (позначені суфікси мають зменшено-пестливу семантику).

Також фіксуємо порівняння у формі називного відмінка іменника у вірші “Я прокинусь в старості, як вуйна”.

Я прокинусь в старості, як вуйна,

Я прокинусь людяна ріка (2,56)

Інколи порівняння є недостатнім для розкриття чи змалювання певного образу. Тоді письменники вдаються до такого тропу як метафора, що дає змогу розкривати сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.

У своїх віршах поетеса найчастіше розглядає тему природи. Тому найвдаліші, найкрасивіші метафори помічаємо у цих творах. Ось як змальовує авторка пейзаж:

Хто вигадав, що дике сіно !

Як рання повінь потекла

хатам і вишням по коліна,

пахке, парне, як молоко (1,11)

Ще метафори на позначення природи: “достигає ластівками небо”, “На Шляху Чумацьким сивий кінь / визбирав у гриву зоряниці” та ін.

Перший дощ учив співати

срібну скрипку у мені (1,33) –

так висловлюється поетеса, називаючи свій дар сприймати поетично світ “срібною скрипкою”, підкреслюючи, що “перший дощ учив співати”, тобто природа є джерелом і поштовхом до творення віршів.

Збірка “Сонце в ночі”, як уже зазначалось, багатша від ”Виноградної колиски” не лише порівняннями, а й метафорами. У першій їх більше і кількісно, і якісно. У циклі “Злітніх офортів” зустрічаємо таку метафору: