Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

\x00B2

\x00B4

i

`„A

\x017D

I

>*

ах б’ються (1,14).

Зміна місць підмета і присудка використовується для підкреслення, виділення нового слова, на яке падає логічний наголос: “умивався перший вітер”, “змарніла осінь від розлук”, “з них тане крига”, “перейшли дощі і не стояли”, та ін.

В іншому випадку порушення порядку слів виявляється в тому, що означення стоїть після означуваного слова “пороша біла”, “мед троїстий”, “ангелятко біле, Боже”, “раби земні і божі”, “терикони кам’яні”, “веселки небі голосні”, травицю молоду” та інше.

Дуже часто, щоб передати схвильованість мови, звернути свідомість читача на роздуми, підкреслити сум глибину думки, поетеса вдається до пропусків у реченні словосполучень, зрозумілих з тексту, а також до обривів фрази. Наявність даної стилістичної фігури свідчить про глибоке внутрішнє хвилювання героя. Зокрема у вірші, присвяченому Володимирові Івасюкові:

Тули до уст цілуй ці струни,

Цю горду лінію небес (2,42).

У вірші, присвяченому Івану Миколайчуку, авторка ставить три крапки під якими ми розуміємо усі принади життя:

Найнатішиться долею,

Намилується цвітом,

Накпається полем (2,47)…

Обрив у вірші “Реквієм”, присвяченому Тарасові Мельничуку, підкреслює біль втрати поета:

Його вберуть у терни, у вінки,

Позліткою притрусять збоку рану (2,58)…

У вірші “Солдатський лист” читаємо:

Не дописав, - готуюсь знов до бою,

а за плечима спалені мости (1,10)…

обрив у даному випадку означає, що “за плечима” солдата не лише “спалені мости” а й підірвані та вбиті вороги, допомога пораненим товаришам тощо.

І ні кінця мені, ні краю

у цій траві, у цій воді… (1,11) –

пише Віра Китайгородська у вірші “Хто вигадав, що дике сіно”, маючи на увазі не лише траву “воду” але усю природу загалом, що навіває прекрасні думки, стає джерелом творчості у різних сферах мистецтва.

Незавершеність опису подій у вірші “Фрагменти озвученого фільму”… вказує на гіркоту та великий сум події:

Лиш скрипнула хвіртка,

як чорна воронка…