Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

. . .

Хочеться втопити млосні ліки

У солодку лоскітну ріку.

І закрити у траві повіки

Серед світу – на мурашнику (2,42)…

Зустрічаємо анафору і у віршах “Груша”, “Хтось підпалив осінню сивизну”, “Прощальна”, “Не стало чогось”, “Маленька трагедія”, “До перевізника”, “Заспівай же осене”, “Передмова” та ін.

Заспівай же, осене, пора,

музику записано для тебе,

достигає ластівками небо,

кожна – струни променя ігра.

Заспівай же, осене, тебе

жде давно сюїта ця прощальна,

ластівка, як сі мінор, печальна

замикає небо голубе (1,43).

Зустрічається також так звана кільцева анафора, коли якась фраза повторюється на початку та вкінці строфи, як, наприклад, у вірші “Збираю сум”:

Збираю сум.

На вишняку

листки збираються у зграю

і через літо відлітають.

Збираю сум на вишняку.

Збираю промені

Снопи

стоять як мудрі дідугани,

а голос, той віки не в’яне.

Збираю промені в снопи (1,6)

Експресивнішим, емоційно насиченішим робить твір така стилістична фігура як градація. У творах В. Китайгородської знаходимо антиклімакс – вид градації, - в якому слова і вирази розташовуються у спадаючому щодо інтонації і змісту порядку. У вірші “Листя осипається з небес” перелік, про який ми уже згадували. “Віно, вікна, віко, потім – жито” (2,60) має спадаюче з кожним словом значення.

Теж явище поетичного синтаксису зустрічаємо і в творі “Я була солодка, як медунка”:

Та дорога вужчає моя.

Он стає із неї – стежка пасмо,

Нитка вовни, нитка прядівна,