Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

чи у цьому ж вірші:

Уже зірвала береги люцерна

І поминула Тихий океан (2,21)

У збірці “Сонце вночі” знаходимо ще два вірші “Мамі” та “До життя”, - в яких слово океан служить гіперболізуючим засобом:

Там стоїть моя тендітна мама,

А за нею – цвіту океан (2,18)

О, я була сама

Радості океаном (2,30)

В. Китайгородська використовує також протилежний гіперболі вид тропу – літоту, як засіб вияву ніжності й любові. У зв’язку з цим фіксуємо такі слова: “пелюсточок”, “краплиночки”, “серденько”, “Іванко”, “любчик”, “мачкове зеренце”, “маленькі”, “легенькі”, “виноградиняточко” “пташиняточко”. Бачимо, що літота виражається на морфемному рівні мови, тобто з допомогою зменшено-пестливих суфіксів -еньк-, -есеньк-, -очк-, -к-, -чик-, -ену-. А у словах пташеняточко, винограденяточко, навіть помічаємо особливі суфікси -точк-, які надають слову особливої експресії.

У вірші “Вони - раби земні і Божі” авторка веде мову про “Нардепе”, а саме про його шлях “раба земного й Божого” до “Олімпу”. Коли депутат у “дар прийме Олімп”, він починає гордо і зверхньо дивитися на свій “рід”, тобто народ (“своємоу роду в нагороду кидає на сіль і хліб”). В. Китайгородська використовує літоту “мурашиний вертет” з метою підкреслення різниці, яка виникає між “Нардепом” і народом

Використовуючи один із засобів увиразнення поетичного мовлення, заснований на кількісному зіставленні предметів та явищ, - синекдоху, авторка у вірші “Колядка для моїх земляків” говорить про всіх жителів краю як про одне ціле, неподільне, називає одним словом – “Буковина”.

Розвидняється ніч, нахиляється світ,

Пригортає мою Буковину (2,7).

У вірші “Гостини” Китайгородська вдається до заміни множини одниною з метою підкреслення того, що пісня легкоспівається, запам’ятовується, увага швидко переключається зі сприйняття одних образів пісні до інших наступного твору. Пісень в українського народу багато, тому “марсіяни” мають що “переймати”:

Щиру пісню перейняти

в любки на весіллю (1,15).

До ідентичного (попередньому) прийому вдається поетеса у вірші “Втішна думко”:

Втішна думко, не ховайся

За сумну похилу іву,

Я тебе в саду веснянім

Посадила при дощі (2,35).

Звичайно ж, лірична героїня “садила” не одну думку, а цілий задум якогось твору чи теми.

У цьому ж вірші зустрічаємо вираз “умивайся цвітом, / Сим пелюстям білим”. Слово пелюстям, на нашу думку, утворене за аналогією до слова цвітом саме у вживанні категорії числа. І одне, і друге називають збірне поняття.

Цікавим також є слово бджолиння, яке означає збірне поняття бджоли:

Ця гілка нині одцвіте,

А я не вмію малювати

Оте бджолиння золоте,

Що вийшло вишні цілувати (1,34).

З погляду лексики слово бджолиння, як і пелюстя, можемо назвати авторським неологізмом.

Знаходимо у творах В. Китайгородської і символ – “умовне означення якогось явища або поняття іншим на основі подібності з метою стисло і яскраво передати певну ідею” (12,381). У вірші “Не стало чогось” йде мова про осінь. Саме вона у творі символізує відліт “журавлів” – років: