Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

Основні положення роботи можна використати у шкільній практиці (на уроках літературного краєзнавства).

Віра Миколаївна Китайгородська народилася 5 грудня 1961 року в селі Нагорянах Кельменецького району Чернівецької області. Після закінчення Кальменецької середньої школи вступила до Чернівецького державного університету на філологічний факультет (1979). Після закінчення вузу – на журналістській роботі: працювала кореспондентом, редактором газети “Будівельник”. Сьогодні - головний редактор газети “Буковинське віче”. Член спілки письменників України.

Вірші почала писати ще з десяти років. Ще будучи ученицею, залучалась до участі в роботі республіканських семінарів початкуючих поетів. Вже тоді авторитетне журі схвально відгукувалось про її вірші. Друкувалась поетеса в журналах “Дніпро”, “Жовтень” (тепер “Дзвін”), “Ранок”, альманасі “Вітрила 81”, збірниках “Дзвінке джерело”, “Відлуння”, “буковинському журналі”, газеті “буковинське віче” та інших виданнях.

У 1986 році В. Китайгородська видає збірку “Виноградна колиска”, яку добре сприйняв читач. Василь Фальварочний в попередньому слові до дебютної збірки автора оцінює її доробок і зазначає, що молода поетеса вміє “чарувати й зачаровуватися, письмо її прозоро-чисте, дзвінке, тремтливе” (1,3). Наводить Фольварочний цитату з відгуку відомого критика, Люди Федоровської: “у віршах Китайгородської живе і відчуття навколишньої краси, і духовна розчинність у ній – аж до спільності долі людини й природи, і потреба у щасті, а відтак – і воля до нього. Отож є і суспільно вагомий зміст, її поезія сприймається як світлий гімн душевному здоров‘ю, природно-здоровим засадам буття” (1,4).

У журналі “Жовтень” (1988, №5) М. Лазарук вміщує рецензію на книгу і зазначає, що “збірка вирізняється від дебютантів останніх літ. І не тому, що без роздумувань відкинула самоцільне експериментаторство, а за зразок взяла собі народну пісню. Вона вчиться у неї не лише простоти і доступності форми, а й глибини змісту. Цього не можна не побачити й не відзначити” (11,121).

Вказує Лазарук і на деякі, як на його думку, вади: “У віршах “Непочатий край”, “Корінь стукає у скелю”, “Трава”, “Канадці українського походження у музеї Ю. Федьковича”, “Ця гілка нині одцвіте”… проступає нарочита однозначність. Тут поетеса начебто співає своїм голосом, але під якийсь владний супровід (“Навчи мене свого тепла, своєї мови і любові, щоб я тим цвітом зацвіла, як не у дереві – то у слові”)” (11,122). Проте це думка Лазарука, а читач може підтримати чи заперечити її.

У 1995 році виходить друга збірка В. Китайгородської “Сонце вночі”, про яку Тарас Шевчук сказав: “не версифікаторські забавки і штукарство, а розмаїта, потужна метафоричність, багатозначуща символіка пронизують усю збірку, органічно поєднуються. Це не скопійований, а витворений оригінальною уявою і самобутнім талантом світ“ (19,2).

В обох збірках арсенал виражених засобів розмаїтий, невичерпний, непогамовний, різнобарвна і мовно-стилістична стихія. У більшості віршів простежується фольклорний струмінь, який випливає з народно-поетичного мислення, глибокої обізнаності з прадавніми традиціями чарівного буковинського краю .

Усім відомо, що жодна наука не зможе так точно вплинути на почуття людини, як мистецтво. Воно спроможне на все: зробити нас щасливими, уподібнити до птахів чи квітів, вселити віру в добро і прощення, розбити нас вщент, до самозречення, пробудити совість, наштовхнути на роздуми, примусити дивитися на світ іншими очима, навчити любити і ненавидіти, жаліти і бути нещадними… таку силу має й поезія Віри Китайгородської. Емоційна насиченість її творів, багатство образного мислення говорить про яскравий самобутній талант поетеси.

Мета нашої роботи – розглянути поетику В. Китайгородської у плані лексики художніх творів, використання тропів, звукопису, синтаксичної будови та особливостей віршування.

Робота складається зі вступу, двох розділів та списку використаної літератури.



Розділ І

Художні особливості поезії В. Китайгородської.



Крім своїх ідейних якостей, твір повинен справляти і естетичне враження. Саме тому однією з умов цінності твору є його художність. Багатство, краса, доступність і зрозумілість мови – основна умова, що дає творові право називатись художнім. Від того, які слова віднайде автор, залежить те, як сприйме його твір читач, як зрозуміє, чи перейметься його думками і почуттями, чи схвилює його той чи інший образ, картина. А основне творче завдання митця – викликати почуття, проникнути в серце читача. Художня мова і є тим чинником, який пробуджує емоції.

Віра Китайгородська використовує такі поетичні засоби, як тропи. Щоб підкреслити певну властивість чи рису зображувального об’єкта, широко використовуються епітети: “ перша осінь… затаєнна і пінна”, “друга осінь… кпиниста, затруєна, солона”, “я… надхмарна, молода, писана і ліплена чугайстром”, “смуток перламутровий над Крутами”, “думка земна” (тобто свіжа, нова, довгождана, як весна), “ осінь терпка, палюча, перелітна”, “листки, настояні на сонці”.

Художники письменники споглядають середовище, що їх оточує, але бачить красу, помічають різноманітні особливості по своєму. Для того, щоб читач побачив саме те, що бачить автор, поетові доводиться вдаватися до порівняння, тобто “до пояснення одного предмета або явища за допомогою іншого, подібного до нього, в якому потрібна авторові риса виступає дуже яскраво” (12,327).

Збірка “Виноградна колиска” починається поезією “Пердмова”, в якій Китайгородська використовує так зване заперечне порівняння:

Як не будуть ці слова квітками,

Як не будуть морем і крильми,

Як не будуть полем і жінками –

Не прийми їх, земле, не прийми (1,5)

Помічаємо, що поетеса виражає порівняння орудним відмінком іменник. Цей прийом зустрічаємо і в інших віршах: “Стане серце полем дивини” (1,12), “Знов красівороном-птахом під хати жовтень прилетів”(1,18).

І русалкою рудою,

І царівною лісною

Повертатиму до тебе,

Як зозуля до весни (1,51).

Бачимо, що поетеса в цьому вірші паралельно вживає форму орудного відмінка та користується порівняльним сполучником як. дане поєднання використовується для підкреслення почуттів, експресивності виразу.

Аналіз обох збірок поетеси показує, що книжка “Сонце вночі” і кількісно і якісно багатша на порівняння; вони вдаліші лаконічніші насиченіші: