Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація
Методика вивчення творів різних жанрів
Отже, не лише “це” вабить емігрантів на втраченій землі, зміст трагедії у тому, що на чужині жити важко, бо вона - “як мачуха-зима”. Важко погодитись з Лазаруком, що тема “не пережита по-справжньому”, адже для читача зрозуміло, що не лише “хліб і поле” викликає жаль за Буковиною.
З посеред тематичної різноманітності знаходимо твори інтимної лірики, в яких зображено розділене кохання, туга ліричного героя за своєю половиною і ін.
Все твоє - і понад все ще буде,
Всі припливи щастя і жалю,
Всі мої пожежі і остуди.
Не ділю, не правлю, - віддаю (2,49)
так, усе в житті жінка ділить із своїм “любим чоловіком”. Коли йдеться про кохання, освіта, фах, як відомо, значення не мають (звичайно, якщо мається на увазі справжнє почуття). Згідна з цією думкою і авторка: “Я не поетеса — я твоя”.
В іншому вірші В.Ктайгородська зображує ліричну героїню, яка в розлуці з милим:
Я затужила за тобою,
як ружа, опадаю листям...
. . .
Я затужила до загину,
як осінь за дощем краплистим (1,46).
Жінка — як троянда але коли вона сумна, то нагадує поетесі “ружу, що опадає листям”, бо “невладна над собою, сама така собі терниста”.
Сучасна поетеса як жінка дає рецепт-пораду “Як стати щасливою”. Перед віршем подає: “Не сотвори собі кумира”(святе письмо). А сотвори собі Його (Я)”:
Жінко, не шукай собі роботи,
Ні забав, ні слави, ні царів,
Лиш того, хто дивиться навпроти,
І від спеки в серці загорів (2,50) -
ні веселі забави, ні слава — “жінка ласкава”, ні царі — високопоставлені особи не принесуть жінці стільки щастя, скільки коханий чоловік зможе їй дати. Мало того, що кожаний, та ще кохаючий — “хто утратив розум чистий”, “що в зимі шукає листя і морозу просить у вогню”, “що не бачить: злива чи туман”, “не чує: грім чи тиша”, “що чатує подих твій, колише”, тобто ладен піти на крайнощі заради тебе. Але щоб тривало Це до кінця життя, жінка повинна бутипокірною. Ще одна умова (дуже важлива), щоб стати щасливою:
Не лови за слово, як за нитку,
Не питай, яка гірка вода,
не гортай набутку і нажитку,
Лиш цілуй печаті від сліда (2,51)
Дуже доречно зауважує поетеса, адже скільки жінок через свою прискіпливість до слів, через любов до «набутку і нажитку» втрачають спокій, сон, стають нервовими, чим дратують чоловіків і з чого починається сімейна розруха. Поетеса розуміє, що інколи промовчати в покорі моде далеко не кожна жінка, не кожна може «колінкувати, колоти собі коліна, не підводити з покори голови», коли зневажають власне «я»:
Може ся робота не під силу
Ні тобі, нікому ініде,
Але ти створи себе щасливу:
І молись, і німб його впаде (2,51).
Отож жінка повинна створити себе щасливою за будь-яких умов, щою «німб» нерозуміння впав і наступила гармонія.
З посеред тематичної різноманітності знаходимо твори інтимної лірики, в яких зображено розділене кохання, туга ліричного героя за своєю половиною і ін.
Все твоє - і понад все ще буде,
Всі припливи щастя і жалю,
Всі мої пожежі і остуди.
Не ділю, не правлю, - віддаю (2,49)
так, усе в житті жінка ділить із своїм “любим чоловіком”. Коли йдеться про кохання, освіта, фах, як відомо, значення не мають (звичайно, якщо мається на увазі справжнє почуття). Згідна з цією думкою і авторка: “Я не поетеса — я твоя”.
В іншому вірші В.Ктайгородська зображує ліричну героїню, яка в розлуці з милим:
Я затужила за тобою,
як ружа, опадаю листям...
. . .
Я затужила до загину,
як осінь за дощем краплистим (1,46).
Жінка — як троянда але коли вона сумна, то нагадує поетесі “ружу, що опадає листям”, бо “невладна над собою, сама така собі терниста”.
Сучасна поетеса як жінка дає рецепт-пораду “Як стати щасливою”. Перед віршем подає: “Не сотвори собі кумира”(святе письмо). А сотвори собі Його (Я)”:
Жінко, не шукай собі роботи,
Ні забав, ні слави, ні царів,
Лиш того, хто дивиться навпроти,
І від спеки в серці загорів (2,50) -
ні веселі забави, ні слава — “жінка ласкава”, ні царі — високопоставлені особи не принесуть жінці стільки щастя, скільки коханий чоловік зможе їй дати. Мало того, що кожаний, та ще кохаючий — “хто утратив розум чистий”, “що в зимі шукає листя і морозу просить у вогню”, “що не бачить: злива чи туман”, “не чує: грім чи тиша”, “що чатує подих твій, колише”, тобто ладен піти на крайнощі заради тебе. Але щоб тривало Це до кінця життя, жінка повинна бутипокірною. Ще одна умова (дуже важлива), щоб стати щасливою:
Не лови за слово, як за нитку,
Не питай, яка гірка вода,
не гортай набутку і нажитку,
Лиш цілуй печаті від сліда (2,51)
Дуже доречно зауважує поетеса, адже скільки жінок через свою прискіпливість до слів, через любов до «набутку і нажитку» втрачають спокій, сон, стають нервовими, чим дратують чоловіків і з чого починається сімейна розруха. Поетеса розуміє, що інколи промовчати в покорі моде далеко не кожна жінка, не кожна може «колінкувати, колоти собі коліна, не підводити з покори голови», коли зневажають власне «я»:
Може ся робота не під силу
Ні тобі, нікому ініде,
Але ти створи себе щасливу:
І молись, і німб його впаде (2,51).
Отож жінка повинна створити себе щасливою за будь-яких умов, щою «німб» нерозуміння впав і наступила гармонія.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021