Методика вивчення творів різних жанрів, Детальна інформація

Гай у поле! Будем пасти літо,

Будем літо гріти у гнізді (2,32)

У цих рядках відчувається заклик: люди! Милуйтесь природою, любіть її. Приносьте і лелійте літнє тепло у своєму “гнізді” – домівці.

У цій же збірці авторка описує осінь:

Роздягались з жару ясени

До листка, до пагона, до гілки (2,34)…

чи

І [осінь] скраєчка поцілує вікна,

Де спинитись має на нічліг.

І терпка, палюча, перелітна

Босою загубить слід у сніг (2,38) –

метафора підібрана для опису перехідного періоду в природі між осінню та зимою.

“Ряст мене підтоплює під груші” – в уяві поетеси асоціюється плин часу. роки минають, і одного разу людина ставить собі запитання: “А чи топтатиму ряст наступного року; тобто чи доживе до наступної пори року, місяця, тижня, дня. Вислів “під груди” пов’язаний з деякими поглядами людей щодо місцезнаходження в організмі людини душі. Багато книг, легенд стверджують, що вона розміщена в тілі людини у грудях, у серці.

На цю ж тему (часу) написаний вірш “цей чоловік шукає щось в саду”. Показуючи примирення похилої людини зі своїм віком (адже нічого неможливо змінити), поетеса промовляє:

До чоловіка прийшла зима,

І він поцілував її у руку (2,54).

Дуже цікавим є вірш “ Листя осипається з небес”. Його ми віднесли до теми “Поет і поезія”, уточнили, що в творі йдеться про творчу спадщину митця. В. Китайгородська використовує такий ряд слів: “віно, вікна, віко, потім – жито”. Кожне слово має своє додаткове, метафоричне значення. Ми вважаємо, що “віно” – дар, даний поетові від природи, “вікна” – поезії, через призму яких читач відшукує істину життя, красу природи та інші якості, описані у творах; “віко” – символізує біологічну смерть митця; “жито” – те що залишається після смерті письменника що живить почуття, думки читача, що приносить користь для душі, настрою тощо.

З усіх видів творі В. Китайгородська найчастіше використовує такі види метафори, як уособлення та персоніфікацію. Це робить поезії, особливо римовані, схожими до народних пісень, надає творам казковості. Прикладом цього є вірші “Яблуня”, “Будуть яблука ніч-циганку”, “Соняшники”, “Маленька трагедія”, “заспівай, же осене”, “Літо”, “До перевізника”, “Сьогодні ясен – молодий диригенд оркестру”, “ Місяць зірку здоганяв Чумацьким Шляхом”, “Квіти відходять і гаснуть”, “Тамарі”, “Перейшли дощі і не стояли”, “Напередодні” та ін.

Він [сніг] повисвітлював сади,

І підрумянив горобину,

І притулив собі сліди (2,20)

Таку картину зимового пейзажу малює поетеса, використовуючи уособлення.

У вірші “Літо” рядки хоч і не римуються, але, нагадують нам народну пісню чи діалог з природою:

Виріс любисток вищий від мене

мальва пришпилила йому весільну квітку,

і він ось-ось готовий поклонитися,

як парубок своїй нареченій.

Соняшник теж вищий від мене,

обіцяє світити мені на вікна й вночі,

аби більше про нього думати,