Микола Костомаров, Детальна інформація

Микола Костомаров
Тип документу: Реферат
Сторінок: 11
Предмет: Література
Автор: Святослав
Розмір: 77.4
Скачувань: 2731
ББК 84УкІ К72

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КОСТОМАРОВА



Костомаров Микола Іванович (1817—1885) відомий світові як видатний український історик, етнограф, фольклорист, критик, статті якого друкувалися в прогресивних часописах «Основа», «Современник», «Отечествен-нне записки»; член Кирило-Мефодіївського товариства.

Цей двотомник охоплює всю художню спадщину М. Костомарова-

письменника.

До першого тому ввійшли поезії різних років життя, поетичні переклади, історичні драми «Сава Чалий», «Переяславська ніч», «Елліни Тавріди» та ін., а також соціально-психологічні оповідання.

Костомаров Николай Иванович (1817-1885) известен как вьщаю-шийся украинский историк, зтнограф, фольклорист, критик, статьи кото-рого печатались в прогрессивньк журналах «Основа», «Современник», «Отечествешше записки»; член Кирилло-Мефодиевского общества.

Зтот двухтомник включает все художесгвенное наследие Н. Костома-рова-писателя.

В первнй том вошли стихотворения разннх лет жизни, позтические переводи, исторические драми «Савва Чалнй», «Переяславская ночь», «Зллинн Тавриди» и др., а также социально-психологические рассказн.

Упорядник, автор передмови та приміток В. Л. Слалянська

На фронтиспісі портрет М. І. Костомарова

роботи Ф. Брокгауза. Гравюра.

Лейпціг, XIX ст.

4702640Ї02—05 М205(04)—90


ISBN 5-308-00581-8(т. 1) ISBN 5-308-00583-4

передмова, примітки.

В. Л. Смілянська.

1990.

«Співатиму, співатиму, доки гласу стане...» М. Костомаров

Постать М. Костомарова у всій багатогранності духовних обширів, з усім багатством його величезного, як на одну людшгу, доробку історика, фольклориста, поета, драматурга, прозаїка, літературного критика, публіциста — мало знана сучасному читачеві. Ні його історичні дослідження, ні значна частина прозової та публіцистичної спадщини не перевидавалися багато років. Справа полишилася у зв'язку із 150-річним ювілеєм М. Костомарова, що його, за рішенням ЮНЕСКО, відзначив увесь світ 1967 р.

У нас опубліковано низку розвідок, роздали про поезію та драматургію у другому томі восьмитомної «Історії української літератури», двотомне видання творів (1967), поетичний доробок в серії «Бібліотека поета» (1972), монографії П. Попова «М. Костомаров як фольклорист» (1968) та Ю. Пін-чука «Исторические взглядм Н. И. Костомарова» (1984), докладну розвідку М. Т. Яценка в колективній монографії «Історія української літературної критики» (1988) і, нарешті, однотомник «Исторические произведения. Автобиография» та повість «Кудеяр» (1989).

Аж донедавна побутувала думка, що замолоду М. Костомаров відзначався прогресивними поглядами, а з початком урядової реакції У 60-х pp. у нього відбувся злам, і він перейшов на консервативні позиції. Однак Костомаров був складною і духовно нетрадиційною людиною, тому його не можна було вкласти в прокрустове ложе будь-якої схеми. Звичайно, доводилося і йому часом іти на компроміс із офіційною думкою чи поступатись під тиском обставин. Але мало хто був такий сміливий і рішучий у відстоюванні тих принципів, які він вважав єдино правильними,— навіть проти численної опозиції. Цей «ритуаліст», прихильник усталеного способу життя й праці, над усе шанував свободу думки й совісті та ненавидів насильство, а надто духовне. І цим іноді слід пояснювати деякі його вчинки. У той же час він був на диво терплячий до критики.

Плідність його праці викликала подив: на неї складалася і його організованість, і дивовижна пам'ять та ерудиція, і практичне знання багатьох європейських і класичних мов. Сучасники захоплювалися його вмінням знайти спільну мову з людиною будь-якого кола, цікавими розповідями, дотепними жартами, щирим молодечим сміхом.

Він мав про що розповідати. Адже все життя мандрував, придивлявся До нових місць. Вони промовляли йому як історикові більше, ніж будь-кому

іншому. Складовою чергового наукового пошуку було обов'язкове відвідання місць, де відбулися події. Його «даровитая, страстная, впечатлительная натура», як писав 1895 p. М. Подорожний \ поглинала враження; і він

нічого не забуваа

Усе життя М. Костомаров, хоч був переважно кабінетним вченим, мав широкі контакти з людьми: цьому сприяли його відомі «вівторки», публічні лекції, інтенсивне листування. Він відвідував театри, музеї, вистав-" ки, професіонально рецензував мистецькі новинки; знав напам'ять церковні відправи. Буквально за кілька днів до смерті домігся, щоб його відвезли на виставку — знову побачити нову картину І. Є. Рєпіна «Іван Грозний

при вбитому ним сині».

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes