ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ Життя і творчість, Детальна інформація

виткатисвій

національно народний

омофор націлу

Украгну-Русь».

ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ (1836-1900)

Біографія

Олександр Якович Кониський народився 18 серпня 1836 року на хуторі Переходівці Бор-зенського повіту Чернігівської губернії в родині зубожілого поміщика.

Грамоту пізнав за допомогою матері та діда — старосвітського священика. 1844 року помер батько, залишивши своїх дітей сиротами і без матеріального забезпечення. В цьому ж році мати віддала Олександра до підготовчої школи в Ніжині. Хлопчик робив великі успіхи в навчанні і за рік підготувався до вступу до гімназії. Як син зубожілих дворян, О. Кониський проживав у сирітському домі (бурсі для шляхетних дітей) і звідси ходив до Чернігівської гімназії.

Вчився дуже добре, був першим учнем. В 11 літ почав писати вірші, звичайно, російською мовою. У четвертому класі дістав «Кобзаря» Шевченка. Під його впливом став писати українською мовою, жорстоко поплатившись за це — його виключили з гімназії (1849). Пізніше О. Кониський згадає цю подію в автобіографічній повісті «Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу»:

«От до чого дожили!.. От яка пора настала! Такої ще не було. Дитину виганяють з гімназії за те, що принесла книжку, котрої і не розуміє добре. Ну вже коли на те пішло, щоб показати, що ми не спимо, вартуємо, посадили б хлопця в карцер і годі.., а то вигнать!.. [...]'».

Так О. Кониський ступив на стежку, прото-рену маленьким героєм Шпаченком, сповнену небезпек, поневірянь і змагань.

О. Кониський записується до Ніжинської гімназії, якої не закінчив через брак коштів і че-





^Кониський О. Юрій Горовенко // Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. — К., 1990. — С. 404. Далі, посилаючись на це видання, зазначаємо у дужках лише сторінку.

145

рез хворобу очей був змушений покинути навчання (1852) і зайнятись лікуванням.

1854 року О. Кониський влаштовується на службу в суді, спочатку в Прилуках, а потім у Полтаві, уперто і наполегливо готуючись до нелегкої життєвої дороги. Багато читає історичної і художньої літератури: Руссо, Жорж Санд, Теккерея, Діккенса, Вольтера, Бюх-нера, Фейєрбаха та ін. Особливе враження справили на нього альманахи «Ластівка» Є. Гребінки та «Молодик» І. Бецького. Історія і письменство стали для О. Кониського тим джерелом, на дні якого читав майбутнє свого народу. «Перед народно-історичними діячами, перед народним стражданням, перед великим світом письменства, як Шекспір, Гете, Данте, Гейне, Міцкевич, Байрон, Пушкін, Шевченко, він молився, молився благоговійно, не як молиться сліпий перед художественним образом Мадонни, але як молиться зрячий розумний чоловік, дивлячись на хрест, на котрому був розп'ятий великий народний світоч: він молиться і б'є головою перед його вченням, ідеями і вищими словами, словами високої любові» [413].

О. Кониський посилено вивчає юриспруденцію, готуючись скласти іспит на кандидата права (закон не вимагав університетської освіти для цього). Специфіка нової праці змушує О. Кониського багато їздити по Ніжинській і Полтавській губерніях. Він спілкується з селянами, кріпаками і вільними козаками, панами, полупанками і дворянами, священиками, чиновниками, інтелігенцією. Своїми враженнями і болем від побаченого він поділиться в автобіографічній повісті «Молодий вік Максима Одинця» і у вірші «Розмова Музи з Поетом».

Ходіння в народ формувало національну свідомість О. Кониського, зміцнювало любов до скривдженого долею народу, наповнювало співчуттям, утверджувало в думці, що причиною народного горя є несправедливий існуючий лад, що поєднав у собі соціальний, національний і політичний гніт колись вільної і гордої нації. Відчував обов'язок діяти, працювати, творити, аби змінити на краще долю народу. Всі обставини життя, розум і почуття спонукали письменника до дій, характерних широкому колу різночинної молоді тієї пори. Молодий, темпераментний, сповнений енергії і хисту, О. Кониський кидається у вир розбурханого громадського життя. Він устигає скрізь, де потрібні його серце і талант.

1856 року О. Кониський оселився у Полтаві, де спочатку служив у суді, а потім дістав адвокатську практику.

На початку 60-х років під впливом революційних ідей, що доносились із Заходу, київська університетська молодь, переважно шляхетського походження, заснувала Громаду. Виключаючи насильницькі методи боротьби проти царизму, громадівці дбали про піднесення самосвідомості українського народу, передусім селянства.

146

Організація недільних шкіл, створення книжок для народу, підручників для українських шкіл, широкоосяжна ґрунтовна праця над дослідженням циклу дисциплін, що їх охоплює поняття українознавства, — саме таку роботу виконували громадівці.

За прикладом Києва Громади з'явилися у Харкові, Одесі, Чернігові, Полтаві. О. Кониський зразу ж зійшовся з демократично настроєними людьми, активними учасниками українського національного руху, зокрема з Д. П. Пильчиковим (1821—1893), педагогом, громадським діячем, який пізніше став прообразом учителя Пучки в повісті «Юрій Горовенко».

«Товариш по університету Куліша, Білозерського, Навроцького, Опанаса Маркевича; добрий знайомий Костомарова і Шевченка — він напився з одного з ними ключа тої живучої води, котра розкриває духовні очі людям і, піднявши їх вище щоденного звичайного життя, не дає вже спуститися додолу в ту калюжу, що зоветься «аби день до вечора». Пучка налив у своє серце, повно до самого верху непохитної любові до України і її народу; в голові у його лежав великий скарб знання історії, археології і політичної економії» [411].

Вплив Пильчикова сприяв поглибленню любові О. Кониського до України, зміцнив його переконаність у необхідності перебудови громадського життя — ліквідації станової та правової нерівності, боротьби проти національного гніту. Навколо Пильчикова гуртувалися «яко біля батька-поводиря його учні шкільні, молодята безусі, гуртувались і люди дорослі»1, — згадував пізніше О. Кониський.

Пильчиков очолив створену ним же Громаду, членом якої став і О. Кониський. Свої зусилля громадівці спрямували на культурно-просвітню роботу. Разом з Пильчиковим, В. Лободою, В. Куликом та іншими О. Кониський створює п'ять недільних та вечірню школу для молоді, дві суботні школи для єврейських дітей. В усіх школах працює або вчителем, або бібліотекарем, друкує художні твори і кореспонденції в «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке», галицьких часописах «Слово», «Мета», «Галичанин», «Основа». Активну участь в останньому брала вся полтавська Громада: «В журналі Кониський часто виступав під псевдонімом Олександр Переходовець, — писав М. Бернштейн. — Кониський був постійним кореспондентом журналу. За завданням редакції він їздив по містах і селах України і друкував у журналі потім свої враження від подорожей у формі листів, нарисів. В «Основі» Кониський виступав і як поет, друкуючи водночас свої поезії майже в усіх галицьких періодичних виданнях 60-х років»2.

Співробітництво в «Основі» стало великою і доброю школою для О. Кониського; підмогою у формуванні культурно-просвітньої про-

хКаниський О. Дмитро Пильчиков // Зоря. — 1894. — Ч. 4. — С. 93. 'Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50— 60-х років XIX ст. — К., 1958. — С. 38.