Пласт, Детальна інформація

ВСТУП

Боротьба за Українську Самостійну Соборну державу - як передумову забезпечення волі, творчої праці, та вільного росту всієї української нації і окремої людини зокрема - це мета змагань всіх поколінь від найдавніших часів нашої історії до сьогодення. Форми боротьби були різні, відповідно до історичних ситуацій.

В часах державності - це була боротьба в обороні Батьківщини від ворожої агресії у формі війни з імперіалістичними державами. В часах національного поневолення - це була боротьба за відновлення української державності у формі політичних і революційних дій або всенаціональних збройних повс-тань.

У цій боротьбі український народ спирався насамперед на свої власні сили. Та при цьому ніколи не втрачав зрозуміння і свідомості пов"язання долі України із загальним, міжнародним положенням, і використовував для цього сприятливі зовнішні обставини. Та навіть у несприятливих умовах, україн-ський народ завжди виступав на арені Істрії, як борець за національні права, щоб завершити свою боротьбу відновленням української держави і для того щоб майбутнім поколінням вказати правильний шлях до досягнення великої мети. Так було в часах гетьмана Івана Мазепи, коли Україна ввійшла в круго-ворот моськовсько-шведської війни, так було в часи Коліївщини, коли на Україну впала тінь нового польсько-московського конфлікту, так було й по розвалі царської Росії, коли над Україною повисло мариво "громадянської" війни. В усіх випадках український народ виступав як самостійний чинник, стаючи до збройної боротьби за свої власні інтереси, й не дозволяючи чужим силам використовувати Україну , як безвольний об"єкт чи як засіб своїх дій.

Для того щоб досягнути мети - створення вільної незалежної України, необ-хідно формувати справжню міцну армію , яка б була спроможна охороняти свої кордони, а при потребі і самовіддано боротися за своє існування.

Українське військо повинно бути добре вишколене ,як фізично так і духов-но загартоване, за допомогою різних фізичних вправ і теоритичних курсів . Готове в будь-яких обставинах захищати свої права і волю.На своєму

досвіді Україна мала змогу у 1918 році переконатись в необхідності мати сильне військо для збереження державності після проголошення Української Народної Республіки.

Сьогоднішній час має багато спільного з тими важкими часами 1918 року. Ми, також будуємо самостійну державу і хочемо щоб Україна стала ''У неза- лежною і соборною державою, була єдиноправним властителем ураїнських земель. Для того щоб наші бажання, прагнення збулись, необхідно форму-вати військо всебічно підготовлене і загартоване до виснажливих змагань і походів.

В останніх часах оборона держави вимагає особливої підготовки молоді, тому потрібно так проводити фізичне виховання, щоб молодь як слід була підготовлена до "воєнних зусиль і трудів у майбутньому. Це і є на даний час, одна з найважливіших проблем фізичного виховання в школі. Нажаль в сьогоднішній школі фізична культура не забезпечує підготовку майбутніх _ воїнів для несення служби в армії. За дослідженнями вчених лише 25-45% випусників можна назвати практично здоровими і з них кожен 5-й лише го-товий до проходження служби в армії.

Вирішення цього питання є актуальним для формування молодої держави і її війська. Тому спираючись на досвід використання засобів фізичного для фізичного і духовного загартування молоді в боротьбі за незалежність, слід переглянути систему підготовки майбутніх воїнів і військових формувань. От чому важливо сьогодні досліджувати систему фізичного виховання війсь-кових формувань в історичному аспекті.

Первісним організаційним зразком Українського Пласту була молодеча ор-ганізація п. н. "Скавтінг фор бойс", яку 1908 року заснував генерал Бейден-Пауелл для брітанських юнаків. Цей почин стали наслідувати інші народи,які дбали про добро своєї молоді і своєї батьківщини. В 1911 р. у Львові Петро Франко й Іван Чмола почали організувати перші пластові гуртки української молоді. На початку 1912 р. оформлено Організацію Української Молоді Пласт на зразок скавтінгу, але виповнену українсьиим змістом і пристосо-вану до потреб українського народу. Організаційно-ідейні основи пластової організації подав д-р Олександер Тисовський (Д-р ОТ - Дрот), дійсний осно-воположник Українського Пласту.

Два роки після того почалася 1-ша світова війна, і Пласт не міг далі норма-льно розвиватися, але по закінченні війни Пласт знову розгорнув свою дія-льність. Спочатку охоплював середньошкільну і студентську молодь у Гали-чині, а потім скоро поширився на ремісничу і на сільську молодь Галичини і Волині. В часі визвольної боротьби в 1917-20 рр. була початки організування пластових частин на центральних землях України, але обставини, в яких опи-нилася Україна після 1-ої світової війна не дозволили там на існування Пла-сту.

В 1930 р. польський уряд заборонив існування українського Пласту на тих українських теренах, що входили в склад Польщі. Але це не зупинило діяль-ності Пласту, бо організація під іншими назвами продовжувала пластову пра-цю над вихованням дітей і молоді. Влітку відбувалися юнацькі табори та літ-ні дитячі оселі, а пластові сходини перейшли в підпілля. В тому часі легально існував український Пласт лише на Закарпатті, яке входило у склад Чехо-Словаччини.

3 вибухом 2-ої світової війни молодь, вихована в Пласті, включилася в бо-ротьбу за визволення України. Між ними були визначні провідники - Роман Шухевич, головний командир УПА, Олекса Гасин і багато інших, які своїм характером засвідчили готовість служити Богові й Україні. Багато пластунів були змушені покинути свої рідні землі й по закінченні війни опинилися в таборах поселенців, переважно в Німеччині й Австрії. Там почав відновляти свою діяльність Пласт. Дуже скоро почали пластові ряди зростати,охоплюю-

чи велику частину молоді й дітей.

В 1947 р. почалася еміграція з переселенчих таборів у Німеччині й Австрії до різних країн вільного світу, головно на американський континент. Там, де поселилися пластуни, зразу почали організуватися пластові частини і з часом крайові пластові організації. Щоб затримати єдність Пласту, в 1954році пред-ставники Пласту в Австралїі, Аргентіні, Великобрітанії, ЗСА, Канаді й Німе-ччині створили Конференцію Українських Пластових Організацій. (КУПО).

Пласт формально відновлено в Украіїні в 1991р. під назвою Пласт – Украіїнська Скаутська Організація. В жовні того ж року, пластові організації України, Польщі та Словвачини увійшли в члени КУПО.

Розділ 1. Історія виникнення та розвитку перших скаутських організацій.

1.1. Передумови виникнення перших скаутських організацій.

Світовий скаутський рух бере свій початок в кінці 19 ст. Ще у другій половині 19 ст. в Англії і Німеччині були спроби створити так звані "шкільні держави". В "шкільних державах" прагнули зробити з учня людину здорову й сильну тілом і духом, створити гармонійний, всесторонній характер, розви-вати силу і відвагу, ублагородити почуття, привити молоді зручність і прак-тикчність, а одночасно здатність до науки і мистецтва, здібність мислити ясно і логічно...

Але правлячі кола цих держав не надавали значення цим ідеям. Але на пере-ломі 19-20 ст., коли швидкі темпи розвитку капіталізму в країнах Нового і Старого світу привили до деградації моралі, особливо серед молоді, ця ідея знову набуває актуального значення. Вона спочатку знаходить своє місце в США і Англії.

Це пов"язано з тим, що в СІЛА в той період прогресує розвиток капіта-лістичних відносин, а в Англії спостерігається поступовий занепад. Україна починає втрачати свою світову могутність. Саме тут і зароджується скаутсь-кий рух, що згодом охопив всі країни світу.

1.2. Перші скаутські гуртки ( Е. Томсона, Р. Повела ) та їх умовний поділ.

Слово "скаут" означає людину, яка в будь-яких великих життєвих ситуаціях не втрачає оптимізму і, покладаючись на свої знання і вміння, самостійно їх поборює. Перший скаутський гурток був організований письменником і художником з США Ернстом Томсоном у 1902 році.

Томсон, живучи серед дикої природи, зацікавився способом життя і зви-чаями місцевих індіанських племен, що також жили на лоні природи, відір-вані від людської цивілізації. Проводячи безліч спостережень, Томсон при-ходить до висновку, що природа може виховувати людину, виробляти пози-тивні риси характеру і позбавляти негативних.

Крім того, вона допомагає людині переосмислювати зміст її життя. Свій гурток він назвав 'Товариством березової кори". Це і було початком скаут-ського руху в Північній і південній Америці.

Однак світовий скаутський рух пов"язаний з іменем англійського генерала Роберта Повела. Які ж заслуги Роберта Повела у заснуванні скаутського руху?

В період англо- бурської війни ( 1899-1902 рр.) генерал побачив безпора-дність своїх солодатів у екстримальних умовах. Особливо в умовах, коли він зі своїм гарнізоном був відрізаний від основних сил. Для догляду за пора-неними, пошуком їжі, веденням розвідки генерал залучав місцевих підлітків, що давало неабиякий ефект. Цих підлітків він називав "скаутами" -розвідниками.

Після війни генерал використовує набутий досвід у роботі з підлітками. У 1907 р. відставний вже генерал підбирає групу підлітків і виїзджає з ними в один польський табір, де проводить з ними не один тиждень. До його групи входили молоді люди з різним соціальним становищем. Проба генерала вда-лася.

Молоді люди, хоч і походили з різних суспільних верств, жили між собою в злагоді, братстві, призвичаїлися до дисципліни. Незабаром виходить дру-ком його книжка "Скаут для хлопців", що стала основною для ведення скаут-ських гуртків.