Навчаємо із задоволенням - вивчаємо із успіхом, Детальна інформація

Реферат на тему:

НАВЧАЄМО ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ -

ВИВЧАЄМО ІЗ УСПІХОМ

Гра та ігрова ситуація

як один із найефективніших

методів навчання

на початковому

і середньому етапах

засвоєння іноземної мови

едагопчна наука розглядає процес навчання як свідому цілеспрямовану діяльність учителя і учнів. Сприймаючи що тезу як константу, спробуємо визначити навчальний процес як співпрацю цих двох сторін, як корисну діяльність, що збагачує і результатом якої стає партнерство між учителем і суб'єктом навчання. Учитель і учень стають друзями і отримують взаємне емоційне задоволення від цієї співпраці. Учень від того, як і що він вивчив, учитель від того, як він досяг цієї мети. Іншими словами, не тільки результат, а й спосіб його досягнення відіграє величезну роль у навчальному процесі. Позитивні емоції, зацікавленість на уроці іноземної мови підвищують рівень мотивації, а це в свою чергу, сприяє міцному засвоєнню і закріпленню навчального матеріалу.

Отже, наш девіз: «Навчаємо із задоволенням — вивчаємо із задоволенням!» Практичне засвоєння іноземної мови неможливе без застосування ефективних методів і прийомів навчання.

Комунікативно-ігровий метод навчання — це новий цікавий підхід до вивчення іноземної мови, який забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування.

Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам'ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування,— передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Дж. Брунер та інші). Виходячи з цього, психологи вважають, що у шкільному віці гра все ще залишається важливою діяльністю в житті дитини. А оскільки гра, навчання і праця — основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї діяльності до іншої — це взаємодія

її попередніх І наступних форм, то вибір гри як важливого при-ііому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком . виправданим.

Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, ми забезпечуємо умови для вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дити-ии, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам'яті. Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви — це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, виробленню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню (Л. С. Ви-готський, Д. Б. Ельконін, А. Н. Леонтьєв та інші).

Гра — сильний емоційний подразник, який знімає психологічні бар'єри, що заважають іноземному спілкуванню, підвищує Ініціативність і активність учшв а також стимулює позитивні емоції, які впливають на кору головного мозку, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови як предмета. І ця зацікавленість з'являється за рахунок задоволення і радості від процесу три. що є одним із найважливіших завдань навчання.

Вважаючи головним напрямом у навчанні Іноземної мови «навчання із задоволенням», ми маємо на увазі атмосферу радості, доброго настрою, розкутості, активності, зацікавленості, ситуативної мотивації на кожному уроці, оскільки шлях до досягнення мети не менш важливий, ніж сама мета.

Якщо звернутись до історії розвитку школи і пригадати цер-ковно-приходські школи, то там мета навчання досягалась за допомогою різок та Інших покарань, тобто навчання через страх. З часом школа і педагогічна наука розвивались, і сьогодні ми говоримо про мотивацію як про важливу підбадьорюючу силу навчмада, з.ка визначається суб'єктивним світом учня, його власними бажаннями, особистою зацікавленістю в шв'-шді.

Коли ми приходимо до 6—7-річиих дітей, щоб навчити їх іноземної мови, то перше запитання, яке ми ставимо собі, має бути таким: «Що ж відбувається в головах цих маленьких учнів, котрі вперше чують Іноземну мову?» Війти в роль учня і стежити за етапами навчання з його позиції — дуже важливе і непросте завдання. Враховуючи психологічні І фізіологічні особливості дітей цього віку, ви зрозумієте, що най-оптимальншіим способом початкового навчання є ігрова ситуація. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Щоб знайти такий образ, вам знадобиться ваша фантазія. Найефективніше використати м'яку іграшку — яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей І викликала позитивні емоції,— здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що є гість, він приїхав з Німеччини (Англії, Франції, Італії тошо) І хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти з ним можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кож-

не слово, намагаючись правильно повторити його. Таким чином, нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови». Тепер роль учителя на уроці опосередкована. Він стає з'єднуючою ланкою між учнями і їхнім «другом». Така форма спілкування є прийнятною І дуже зручною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на контакт з дорослими. Коли вони спілкуються з учителем не безпосередньо, а за допомогою Іграшки (яка просто не може не сподобатись дитині), то учень поступово позбувається комплексів, які загальмовують його діяльність.

Отже, ми знайшли образ, встановили контакт. Наступним важливим чинником є відсутність монотонності. На кожному уроці повинен бути елемент несподіванки, сюрприз, новинка; урок не повинен бути передбачуваним. Для досягнення цієї мети можна використовувати різноманітні ігри. Особливо популярними є рольові ігри. Так, під час вивчення теми «Моя сім'я» можна розподілити ролі членів родини між учнями групи, і кожен розповідатиме про «свого героя*, наслідуючи голос, міміку, жести. А вивчаючи тему «Тварини», кожен учень перетворюється на мешканця зоопарку. (Учні отримують картинки із зображенням тварин, але не показують їх один одному, їхнє завдання — не називаючи тварину, описати її так, щоб решта учнів здогадалась, про кого йдеться). Дуже цікавими є інсценування пісень (якщо це можливо), відгадування предмета, дії, якості, за допомогою пантоміми. Коли ми вивчаємо тему «Учнівське приладдя», учням пропонують заплющити очі, а тим часом у них «зникає» якась річ. Учні повинні визначати І описати цю річ, щоб ЇЇ можна було знайти серед інших речей і віддати власнику. Однаково ефективними є підготовлені і непідготовлені ігри. Основне завдання — це мотивація учнів до мовленнєвої діяльності,.з використанням їхньої фантазії та уяви, реалізація прагнення кожної дитини до самовираження, підтримання інтересу учнів до предмета, за допомогою гри як продуктивної діяльності на початковому етапі навчання.

Важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє також розвиток фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції. Виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення. Таким чином, саме вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання. Так, під час вивчення голосних, можна запропонувати учням вибрати з трьох.слів те слово, в якому вони почують вивчений звук. Така вправа є тренуванням селективного слухання.

Повторення фонетичних одиниць — заняття дещо нудне. Спробуємо урізноманітнити цей вид діяльності ігровими вправами, які відомі учням з раннього дитинства, наприклад «Зіпсований телефон» (Рійзіегрозі). Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця І зберегло свою первинну форму. Тренувальні вправи «пошепки» корисні для тренування сприйняття та артикуляції. Можна запропонувати ще одну вправу, яку виконують парами. Для цього групу поділяють на дві команди. Члени команд стають один проти одного так, щоб кожен мав пару, відстань між парами не повинна

бути занадто малою. Один учень вимовляє слово, словосполучення, коротке речення (залежно від віку) якомога тихіше, але чітко артикулюючи. Його напарник повинен вимовити це слово вголос. За правильну відповідь команда одержує бал. Для збільшення відстані можна поставити партнерів по діагоналі, а після відпо-• БІДІ вони поступаються місцем наступному гравцеві і переходять в Інший кінець класу.

Етап релаксації — це дуже важлива ланка уроку іноземної мови. Не можна недооцінювати її роль. Вона використовується для короткого перепочинку і може також виконувати естетичну функцію. Не слід забувати, що в цьому віці діти охоче співають і танцюють. Скористаємось дитячою зацікавленістю і засвоїмо разом із ними нескладну пісеньку, покажемо їм прості танцювальні рухи. І замість монотонної фізкультурної паузи — яскраві хвилини з піснею й танцями, які надовго запам'ятаються.

Час минає, учні підростають, дорослішають І переходять у середню ланку, де обсяг матеріалу значно збільшується, завдання стають складнішими. Це неминуче призводить до поступової втрати інтересу до іноземної мови. Як же не тільки не втратити, а, навпаки, зміцнити зацікавленість учнів?

На цьому етапі потрібно сприяти комунікативно зорієнтованому використанню іноземної мови в навчальному процесі: бажано вживати Іноземну мову для висловлення власних думок та переживань. Не слід розмежовувати: спочатку вчимо — потім користуємось. Під комунікативною орієнтацією розуміємо вивчення структур і виразів не тільки для щоденного використання, а й для спілкування на уроці,

У сучасній методиці є багато різноманітних форм і методів, які допомагають реалізувати основне наше завдання — практичне застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно із заданою ситуацією. Тому, добираючи тексти, вправи і завдання, необхідно враховувати інтереси, досвід, попередні знання і вікові особливості учнів. Якщо текст для читання чи аудіювання не відповідатиме реаль-

ності, з якою зустрічаються учні (чи могли б уявно зіткнутись) у власному житті, то навряд чи такий текст стане продуктивним для опрацювання і подальшої інтерпретації, завданням, яке розвиває непідготовлене спонтанне мовлення. Підставою для мовленнєвої ситуації може бути не тільки прослуханий текст, а й запис звуків природи чи голоси звірів, коли учням пропонують розрізнити, класифікувати почуті звуки і, можливо, змоделювати імовірну ситуацію, описавши її словами.

Важливим етапом є також підготовка учнів до слухання чи читання тексту. Доцільно підвести їх до теми самого тексту, використовуючи XV-запитання (мег-уга-маз-шагит-ме-шіезо-меуіеі), вправи на складання асоціограм, упорядкування чи реконстру-ювання за допомогою мовної здогадки «зруйнованого» тексту тощо. Усе це дасть уявлення про текст, підготує учнів до основного сприйняття. Використання унаочень — малюнків, картин, карт, схем і т. д. — полегшує розуміння тексту і часто стає поштовхом до мовлення. Добираючи завдання для розвитку навичок аудіюва-ня і читання, ми повинні враховувати їх характер: інтенсивне, глобальне чи селективне. Завдання потрібно формулювати чітко і зрозуміло, перед тим, як учні почнуть слухати текст. Запитання, тести, текст із пропусками (ІйсКепІехІ) повинні бути перед очима.