Навчаємо із задоволенням - вивчаємо із успіхом, Детальна інформація
Навчаємо із задоволенням - вивчаємо із успіхом
1. Програми для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова. 2—12 класи.— К., 2001.
2. ПетровскийА. В. Возрастная й педагогическая психология: Учеб-ное пособ.— М., 1973,— 288 с.
3. Лис// И/Є5?. ВГЗУО (МасгліІІап Неіпетапп, 1995).
ІГРОВІ МЕТОДИ
Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини.
Це — важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. Людина з грою не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробленням теорії ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри в навчанні займалися психологи Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін.
А. С. Макаренко зазначав, що тільки та гра є педагогічне цінною, вякій особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує в грі різні ролі: організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
• спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажан ня брати участь у грі);
• орієнтувальний (вибір засобів і способів Ігрової діяльності);
• виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);
• контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Ігровий метод — це спосіб взаємодії учителя й учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.
За концепцією І. Я. Лернера [4] ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками:
1) визначає ціль, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;
2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує;
3) визначає характер взаємодії вчителя й учнів.
Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про:
а) ІІілі діяльності, що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльність суб'єкті в навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети;
б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;
в) необхідні Й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;
г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт і його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта лід впливом діяльності та механізм його перетворення. Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від
традиційних:
• наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;
• активізація мислення й поведінки;
• високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
• обов'язковість взаємодії учителів між собою та навчаючим або програмовим матеріалом;
• посилення емоційності, творчий характер заняття;
• самостійність у прийнятті рішення;
• бажання набути вмінь і навичок за відносно короткий термін.
2. ПетровскийА. В. Возрастная й педагогическая психология: Учеб-ное пособ.— М., 1973,— 288 с.
3. Лис// И/Є5?. ВГЗУО (МасгліІІап Неіпетапп, 1995).
ІГРОВІ МЕТОДИ
Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини.
Це — важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. Людина з грою не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробленням теорії ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри в навчанні займалися психологи Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін.
А. С. Макаренко зазначав, що тільки та гра є педагогічне цінною, вякій особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує в грі різні ролі: організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
• спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажан ня брати участь у грі);
• орієнтувальний (вибір засобів і способів Ігрової діяльності);
• виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);
• контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Ігровий метод — це спосіб взаємодії учителя й учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.
За концепцією І. Я. Лернера [4] ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками:
1) визначає ціль, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;
2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує;
3) визначає характер взаємодії вчителя й учнів.
Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про:
а) ІІілі діяльності, що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльність суб'єкті в навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети;
б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;
в) необхідні Й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;
г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт і його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта лід впливом діяльності та механізм його перетворення. Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від
традиційних:
• наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;
• активізація мислення й поведінки;
• високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
• обов'язковість взаємодії учителів між собою та навчаючим або програмовим матеріалом;
• посилення емоційності, творчий характер заняття;
• самостійність у прийнятті рішення;
• бажання набути вмінь і навичок за відносно короткий термін.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021