Навчаємо із задоволенням - вивчаємо із успіхом, Детальна інформація

Усі вправи перед слуханням або читанням ми формуємо так, щоб підготувати учнів до продуктивної творчої інтерпретації отриманої інформації. Це можуть бути різноманітні завдання: скласти діалог, інсценувати задану ситуацію, продовжити історію, придумати закінчення, розподілити ролі і описати ситуацію з погляду кожної дійової особи, написати листа другові тощо.

Важливим компонентом мовної компетенції залишається граматично коректне мовлення, І цей аспект потребує також постійного тренування і вдосконалення. Адже знання І розуміння граматичного правила не можуть застрахувати нас від помилок, а тим більше не сприяють розвитку комунікативних навичок. Тому для закріплення та автоматизації того чи іншого граматичного явища потрібно вдаватись до граматичних вправ, які полегшують його засвоєння та вільне використання в усному мовленні і на письмі.

Можна запропонувати таку послідовність опрацювання граматичних правил:

1. Тлумачення правила, роз'яснення його І вивчення напам'ять.

2. Підкріплення правила таблицями, картинами, кольоровими схемами («візуалізація»).

3. Тренування правила в парах (наприклад, гра: запитання — відповідь)

4. Тренування у використанні певної граматичної структури; повторення, утворення речень за опорами, виконання вправ на підстановку.

5. Заповнення пропусків у тексті для активізації певного граматичного феномену.

6. Вправи на трансформацію речень із вживанням уже відомих граматичних явищ.

7. Активізація вживання граматичних структур за допомогою унаочень (картин, які зображають певну ситуацію).

8. Самостійне складання речень із вживанням вивченої граматичної структури.

Проте виконання граматичних вправ завжди було для учнів заняттям нудним і не дуже цікавим. Тому спробуємо урізноманітнити завдання, враховуючи інтерес учнів середніх класів до кримінальних історій і детективів, запропонуємо їм детективну впра-ву-гру (запитання — відповідь, див. Додаток].

Узагальнюючи сказане, хочу зазначити, що вчитель — це актор. Але публіка в нього змінюється не так часто, як у театрі. Тому І завдання значно складніше: завжди відшуковувати нові способи, нові цікаві форми роботи, нові образи, щоб не повторюватись, не бути нудним. Вдячністю нашої публіки будуть їхні міцні знання та позитивні емоції.

ПІЗНАВАТИ СВІТ V ГРІ

До проблеми організації ігрової діяльності молодших школярів у навчанні іноземної мови

днією з умов інтеграційного поступу України у світове співтовариство є розв'язання проблеми реформування та удосконалення вітчизняної освітньої галузі. Без сумніву, це стосується також І питання доцільності навчання іноземної мови в ранньому шкільному віці.

Починаючи з 2002/2003 навчального року іноземна мова в загальноосвітніх навчальних закладах вивчається з другого класу, що надає цій проблемі особливої актуальності. Іншим, не менш важливим, пріоритетом у розв'язанні зазначеної проблеми є орієнтація на комунікативне спрямоване навчання учнів іншомовного спілкування, а також пошук таких видів діяльності на уроці, які були б ефективним інструментом у вивченні іноземної мови молодшими школярами.

Проблема оволодіння дітьми 7—10 років другою мовою досить добре висвітлена в науковій літературі (3. М. Богуславська, Дж. Брунер, Л. С. Виготський, Р. М. Миронова, Л, С. Рубінш-тейн, А. П. Усова та ін.). Як свідчать результати проведених досліджень, дитина оволодіває Іноземною мовою легше, ніж доросла людина- Розквіт людських здібностей до засвоєння другої мови, за переконаннями У. ПенфІЛда, безпосередньо пов'язаний з фізіологічними чинниками- Він характерний для дітей 4—10-рІч-ного віку, На цей період уже визначилася локалізація мовних функцій як у лівій, так і у правій півкулях головного мозку. Це свідчить про те, що дитина здатна сприймати значну кількість інформації, аналізувати ЇЇ і адекватно оперувати нею як на мовленнєвому, так і на вербальному рівнях. Психологи довели, що молодші школярі мають стійку довготривалу пам'ять, їхній мозок характеризується пластичністю, здатністю швидко реагувати та переключатися з одного виду діяльності на інший, їм властиве володіння мистецтвом іштації (Д, Б. Ельконін), Усі перелічені психологічні чинники свідчать про те, що для вивчення іноземної мови иа початковому етапі навчання є всі необхідні передумови, і воно є виправданим.

У психологічній і методичній літературі пропонується значна кількість ефективних методів І прийомів, які позитивно впливають на навчальний процес. Одним з них є гра як домінантна та провідна діяльність дітей молодшого шкільного віку. На думку Д. Б. Ельконіна, на межі дошкільного і шкільного віку гра є основним видом діяльності у житті учня [5]. З психологічного по-

гляду, цей вік уважається періодом високої активності, яка відшукує форми І шляхи реалізації. Зрештою, виявляється, шо саме гра залишається превалюючою формою життєдіяльності дітей цього віку, що компенсує недоліки та обмеженості реального життя.

Деякі вчені вважають, що учні початкової школи активно грають, але характер їхньої гри може змінюватися під впливом умов навчання (В. Г. Редько). Значною мірою діти пізнають навколишній світ у процесі навчальної діяльності і, зокрема, у грі.

Поняття «гра» досить багатогранне. Як уже зазначалось, з погляду фізіологів і психологів вона є основною формою активної діяльності дитини, що має задовольняти її біологічні потреби: реалізувати вихід надлишкової енергії, проявити себе як особистість, перевірити свої можливості у колективній діяльності, виявити себе певним чином серед ровесників, задовольнити потребу у відпочинку тощо. На думку окремих учених, гра, з одного боку,— це розвага, вільне заняття, яке проводиться заради інтересу: звідси гра є розважальним видом діяльності. З Іншого гра — один Із способів передачі знань: у цьому випадку вона є формою навчання {В. М. Чистяков), А тому, використовуючи гру як засіб збагачення учнів новими знаннями, уміннями й навичками, ми наповнюємо її дидактичним змістом, і гра-розвага перетворюється на дидактичну гру, яка використовується з метою навчання,

Адаптуючи поняття «дидактична гра» до специфіки навчання іноземної мови, необхідно зазначити, що саме в цьому контексті вона може найбільшою мірою використовуватись на уроці як засіб створення сприятливого середовища для іншомовного спілкування. А це означає, що гра може і повинна мати комунікативно-спрямований характер, особливо під час навчання молодших школярів.

Треба погодитись із твердженням К, А. Родина про те, що гра також може бути засобом повторення, закріплення та контролю набутого навчального досвіду учнів. Безумовно, без знання певного обсягу мовних категорій учні не набудуть навичок іншомовного мовлення, а несформованість відповідних лексичних і граматичних навичок не зможе забезпечити його нормативності. Водночас ігрова діяльність як засіб формування та удосконачення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, ауді-ювання, читання та письма).

Аналіз наукової літератури та власний педагогічний досвід свідчить, що дидактичні ігри можна активно використовувати в навчанні іноземної мови, особливо в роботі з молодшими школярами. Насамперед це зумовлено такими основними чинниками:

* комунікативний підхід до навчання іноземної мови;

* інтереси молодших школярів;

* природна потреба учнів початкової школи у грі. Враховуючи це, нами встановлено, що поняття «дидактична

гра» можна розширити, виділивши з нього групу Ігор, що власне є підготовкою до комунікативної діяльності, та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність. Таку диференціацію можна зобразити схематично.

Враховуючи цю класифікацію, вчитель обирає та організовує гру, яка насамперед відповідала б умовам навчання, а вже потім — темі та меті конкретного уроку.