психофізіологічні особливості молодших школярів після ЧАЕС, Детальна інформація

\x0152

\x017D

3/4

&

\x00B4

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

\xA106

&

n

Довготривала пам’ять передбачає синтез макромолекул. При цьому біохімічні механізми онтогенетичної пластичності, як бачимо, подібні до тих молекулярних механізмів, що залучені у навчання. Як й у імунологічної системі, де для утворення антитіл використовується лише невелика частина геному, в пам’яті також використовується тільки частина молекули ДНК. При цьому кодування у процесах пам’яті стосується перебудови специфічних синаптичних контактів (15).

Довготривала пам’ять передбачає, що окремі локуси мембрани селективно представлені на молекулі ДНК. Ця селективність полягає у тому, що молекули рецептивного білку в залежності від місця на мембрані розрізняються своїми транслокаційними групами, що забезпечують переміщення й добудову білка, що синтезується у певну ділянку мембрани. У залежності від того, яка ділянка мембрани є активованою у процесі асоціативного навчання, специфічний білок селективно транспортується до певної ділянки ДНК, викликаючи там репресію або дерепресію тієї частини геному, що забезпечує рецептивним білком певну ділянку мембрани. В процесі транскрипції формується і-РНК , що містить інформацію про структуру білка й про ту транс локаційну групу, що визначає наступну транслокацію білку (після того як він синтезований) й вбудову у певну ділянку мембрани. У цій схемі карта зовнішньої поверхні мембрани уявляється у виді розгортки на молекулі ДНК. З іншого боку, певні ділянки ДНК мають інформацію про напрям транслокації синтезованого білку. Як наслідок, у певній ділянці мембрани відбувається локально-специфічне посилення вбудови синтезованого рецептивного білку (19).

Фактори диференціювання у ранньому онтогенезі забезпечують стабільну експресію відповідних генів й визначають, таким чином, спеціалізацію клітини. Стійкі зміни активності адаптивних ферментів, в результаті дії екзогенних факторів можна назвати ферментативним імпринтингом.

З цієї точки зору процес навчання є продовженням процесу диференціювання тканин як стабільної експресії генів. Між онтогенетичним диференціюванням тканин й навчанням існує міст - це “ферментативний імпринтинг “ , який, як і навчання, є наслідком дії екзогенних факторів у якості індукторів ферментів.

Продовжуючи аналогію між диференціюванням тканин і навчанням, треба підкреслити, що у різні моменти генетичного розвитку вмикаються різні ділянки геному. В процесі навчання також відбувається послідовна зміна таких ділянок геному(22).

РОЗДІЛ ІІ. Методи дослідження психофізіологічних показників уваги та пам’яті

2.1 Методики дослідження показників уваги.

Методика дає змогу визначити рівень розумової працездатності (по швидкості виконання роботи та її точності), вивчити швидкість закріплення та характер умовного рефлексу, зовнішнє гальмування;

а) згасання (закреслення однієї літери, окрім визначених сполучень);