Організація обліку розрахунків за електричну енергію, Детальна інформація

В дебіторсько-кредиторській заборгованості протиріччя роздвоюються. З одного боку, з приводу своєчасності платежів систематично виникають протиріччя між підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями. З іншого боку, підприємства-покупці, залучаючи кредиторські кошти до свого обігу, намагаються не погіршувати відносини з потрібними підприємствами-постачальниками. Тому дебітори і кредитори систематично випробовують сили відштовхування та притягнення один до одного.

В цілому, функція дебіторсько-кредиторської заборгованості полягає в добровільному (при термінових розрахунках) і насильницькому (при прострочених розрахунках) перерозподілі обігових коштів в господарстві.

Сучасна статистика недостатньо чітко показує перерозподіл коштів не

тільки внаслідок природних відмінностей дебіторської і кредиторської заборгованості. В основному, статистичне в дебіторській заборгованості відображено показники розрахункових відносин господарюючих суб'єктів, а до кредиторської заборгованості, крім цих показників, включена заборгованість по платежах до бюджету і по оплаті праці працівників підприємства. Крім того, в статистиці не відображена адресність перерозподілених ресурсів.

В той же час кредиторська заборгованість одного економічного суб'єкта є дебіторською заборгованістю іншого, з чого випливає, що Їх алгебраїчна сума для всієї економіки повинна була б дорівнювати нулю. Але кредиторська заборгованість підприємств є більшою, ніж дебіторська, з наступних причин:

1) дебіторська заборгованість враховується за повною виробничою собівартістю (за затратами), тобто без врахування прибутку та ПДВ.

Кредиторська заборгованість враховується за цінами споживання плюс ПДВ, тобто за повною ринковою ціною;

2) кредиторська заборгованість також включає заборгованість перед бюджетом, фондами соціального страхування та заборгованість по заробітній платі;

3) в складі кредиторської заборгованості також відображається заборгованість суб'єктів господарювання за банківськими позиками;

4) в Існуючий статистиці не відображається адресність перерозподілених

оборотних коштів.

Різниця між дебіторською та кредиторською заборгованістю представляє собою чисту заборгованість.

В загальному вигляді залежність між об'єктами кредиторської та дебіторської заборгованості можна представити формулою:

КЗ = ДЗ + ЗПБ - ЗБП + ЗЗП + ПМО, де:

КЗ - кредиторська заборгованість;

ДЗ — дебіторська заборгованість;

ЗПБ - заборгованість підприємств перед бюджетом та позабюджетними фондами;

ЗБП - заборгованість бюджету підприємствам;

ЗЗП - заборгованість по заробітній платі по не бюджетних організаціях;

ПМО — поправка на метод обліку дебіторської заборгованості.

Сьогодні дебіторська заборгованість залишається найбільш вузьким місцем у фінансовій роботі багатьох підприємств. Утворюється вона в значній мірі тому, що бухгалтери не завжди здійснюють необхідний контроль за своєчасним стягненням сум з дебіторів, не приймають в цьому напрямку достатніх діючих заходів. У багатьох випадках на підприємствах не встановлена і відповідальність конкретних осіб за дотриманням розрахункової дисципліни. Дебіторська заборгованість в умовах інфляції представляє для покупців (замовників) джерело кредитування їх діяльності на дуже вигідній основі, так як представляє собою безвідсотковий кредит.

Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів підприємства з обігу.

Подібний стан не тільки обумовлює нераціональне використання коштів, але, безумовно, призводить до виникнення фінансових труднощів у підприємств - Дембінський Н.В. писав, що підприємства повинні вести рішучу боротьбу за максимальне скорочення і повну ліквідацію дебіторської заборгованості.

Виникнення дебіторської заборгованості обумовлено діючою системою розрахунків за продукцію, товари і послуги. Оскільки продукція (товари, роботи, послуги), як правило, оплачується за безготівковим розрахунком, то на практиці нерідко виникає тимчасовий розрив між відвантаженням товарів покупцю та їх оплатою, а також при взаємовідносинах підприємства зі своїми працівниками, бюджетом, іншими підприємствами.

Дебіторська заборгованість виникає на певній стадії операційного циклу підприємства, тобто у період повного обороту інвестованих в оборотні активи грошових коштів

Рух оборотних активів підприємства в процесі операційного (виробничо-комерційного) циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свої форми.

На першій стадії грошові активи (включаючи їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини І матеріалів, тобто запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії запаси матеріальних оборотних активів інвестуються у виробництво.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до моменту надходження їх оплати перетворюються на дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії інкасова (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетворюється на грошові активи (частина яких до їх виробничого використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).