Опрацювання заходів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства, Детальна інформація

і матеріальних оборотних засобів

3. Рентабельність реалізованої продукції (Ррп):

Прибуток від реалізації товарів

(робіт, послуг)

Ррп=--------------------------------------, (1.10)

Виручка від реалізації продукції

Крім наведених показників використовуються також:

кількісні показники ресурсного потенціалу (вартість основних фондів, середньоспискова чисельність працівників за рік, середньорічна вартість оборотних коштів, фонд оплати праці);

показники інтенсивності використання ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача, зарплатовіддача);

показники ефективності (рентабельність основних фондів, рентабельність оборотних активів, рентабельність коштів на оплату праці).

Інколи в практиці значення показників рентабельності спотворюються за рахунок навмисного заниження обсягів фактично одержаного прибутку і підвищення обсягів фактичних витрат. При цьому використовуються не тільки нелегальні методи. В зв’язку з цим при аналізі рентабельності важливо знати реальну і фіктивну складову рентабельності з тим, щоб більш точно оцінювати прибутковість роботи підприємства.

Існує декілька методів визначення рівня конкурентоспроможності підприємства на регіональному ринку товарів та послуг.

Одним з них, і найбільш поширеним у практиці оцінки конкурентоспроможності (за достовірністю та доступністю вихідної інформації) є метод різниць. Згідно цього методу при аналізі конкурентоспроможності підприємства оцінюються показники, що характеризують ефективність використання ресурсів та витрат підприємства, обсяги діяльності, що характеризують розмір потенціалу підприємства. На основі даних про конкурентів розраховується відношення показників досліджуваної фірми або до середніх значень даних показників по сукупності аналогічних фірм, або до показників лідера ринку. Перевагою цього методу є врахування великої кількості показників та можливість визначити “слабкі місця” фірми або конкурентів. Недолік – вимагає досить працемістких розрахунків та великого обсягу звітних даних про конкурентів, що не завжди доступні для дослідження.

Сутність оцінки конкурентоспроможності за ранговим методом полягає в наступному: 1) кожен з показників по всій сукупності порівнюваних фірм ранжується, тобто присвоюється порядковий номер, це повторюється з кожною фірмою; 2) розраховується середнє значення рангу підприємства на основі якого і дається однозначна оцінка конкурентів. Переваги – дозволяє дати однозначну оцінку рівня конкурентоспроможності кожного підприємства. Недоліки – не враховує розміри фактичного відхилення окремих показників конкурентів у ранговому виразі.

Інтегральний метод базується на розрахунку індексів окремих показників конкурентоспроможності. Перевагою методу є те, що він дозволяє дати оцінку конкурентоспроможності в динаміці, тобто врахувати можливі зміни в тактиці роботи підприємства за певний період, крім того, метод дозволяє дати характеристику потенційної конкурентоспроможності. Недоліком методу є те, що переважно високу оцінку конкурентоспроможності будуть мати підприємства, в яких конкурентний статус в базовому періоді був достатньо низький.

Метод оцінки конкурентоспроможності по окремих напрямках діяльності підприємства використовує велику кількість окремих показників, що характеризують як кількісний, так і якісний бік діяльності підприємства. Оцінка якісних характеристик проводиться в балах. Узагальнююча оцінка конкурентоспроможності будується на основі характеристик по окремих напрямках діяльності. Недолік – недостатня повнота інтегрованої оцінки підприємства в цілому.

Істотний поштовх до розвитку і практичного використання в аналізі конкурентоспроможності економічно-математичних методів дала розробка і наступне виробництво і збут у масових масштабах обчислювальної техніки. Комп'ютер "вдихнув друге життя" у багато математичних методів як в галузі нових розробок, так і в сфері застосування уже відомих методів аналізу конкурентоспроможності.

Програмно-технічні засоби підтримки прийняття рішень у вигляді різноманітних прикладних програм, експертні системи ("інтелектуальні" комп'ютерні програми з базою знань з предметної галузі) з алгоритмами опрацювання евристичних знань створюють реальні передумови для "комп’ютерно інтегрованої" технології прийняття ефективних рішень в галузі підвищення конкурентоспроможності підприємства. Тому все більший інтерес останнім часом викликають евристичні методи - неформалізовані методи вирішення економічних задач, засновані на аналізі сформованої ситуації, минулому досвіді, експертних оцінках. Діяльні господарі, менеджери і маркетологи, економісти й інженери при наявності гарних міждисциплінарних знань і навичок знаходять у цій технології безмежне поле для аналітичної діяльності. Вирішення будь-якої задачі починається з її постановки. Змістовний аналіз задачі, вихідних даних і можливих методів її рішення визначає вид і структуру таблиць, перелік і розміщення розрахункових формул, вхідних і вихідних даних.

Конкурентоспроможність підприємства, також можна оцінити за допомогою методу відставання від лідера. Відставання від лідера розраховується за наступною формулою [13;ст.297]:

Рп = sqrt (\x2211(1-Кп)^2), де (1.11)

sqrt – корінь квадратний;

Кп – коефіцієнт відставання від лідера.

Було розглянуто багато методів оцінки рівня конкурентоспроможності фірми, в дані роботі буде розглянуто два методи оцінки рівня конкурентоспроможності: метод відставання від лідера та інтегральний метод.

1.3. Комплекс завдань щодо аналізу та

планування конкурентоспроможності підприємства.

Визначним елементом в постановці завдань конкурентної боротьби являється маркетингова орієнтація підприємства, що базується на його виробничо-господарських можливостях і кон’юнктурі ринку. В зв’язку з цим формулювання завдань аналізу необхідно починати з уточнення основних пріоритетів підприємства в області маркетингу. Для цього необхідно відповісти на ряд питань, які допомагають виділити основні орієнтири господарської діяльності підприємства в умовах, що панують на ринку:

Які зміни виникли в ринковій кон’юнктурі?

Одержати відповідь на дане питання можливо на основі ревізії процесу реалізації продукції і методів маркетингу. Необхідно уточнити:

чи змінився ринок за обсягом, структурою, географічним розміщенням і характером реалізації товарів (робіт, послуг);

чи з’явилися ніші на ринку і чи використовуються вони;