Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту, Детальна інформація
Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту
На початку слова псл.*о під наголосом може мати рефлекс о-: (опцас, (оґ’ер. Одиничний приклад зміни початкового о- в у-: в(ул’ха. Інших протез крім в не зафіксовано [пор. AGWB IІ 46, 62, 64; AУМ ІІ 125].
У ненаголошеній позиції давнє о (також о \x2264 је) на початку слова репрезентується континуантом о-: оп(ен\x2032к’і, ов(ечка, он(учка, ор(ати, об(іет, оф’іц(ерк’і, об(уфка, ов’(іік’і, ос(уот((ос(от, ож(ина, ос(ина, омол(а [пор. AGWB II 58; АУМ ІІ 56]. В окремих випадках початкове о- може прикриватися протезом ў: ўог(урок, ўон(о, ўов(ечка, ўон(учка [пор. AGWB II 55, 62, 64; АУМ ІІ 124; Czy\x017CF 77].
В: Континуанти псл.*о у відкритому складі.
Псл. *о у відкритому складі розвинулося в о: г(олуп, ж(олоп, нед(обре, по сф(оіему, шк(ода, гов(орат [пор. AGWB II 47, 48; Czy\x017CF 78].
У той же час у ненаголошеному складі континуантами псл.*о найчастіше є о: вод(а, ног(а, коз(а, кош(ара, доб(иток, рост(е, т’(істо, л’(іето, н(ебо, ж(ито, ј(агоди, дор(ого [пор. AGWB I 2, 12, 13; АУМ ІІ 55]. Одночасно окремі приклади в наших матеріалах засвідчують можливість його відповідника у: п(арубок, кус\x2032(ец [пор. AGWB I 7; Czy\x017CF 80].
Г: Континуанти псл. *о у новому закритому складі.
У новому закритому складі псл. *о також може мати різні рефлекси залежно від наголосу.
Так, у наголошеному складі псл.*о розвинулося, незалежно від місця у слові, в дифтонг уо: буор, буоп, буох, куот, нуош, топ(уол’, сок(уор, вербол(уос, пуост, руок, звуон [пор. AGWB II 44, 47; АУМ І 57, 58; KurP; KurZ; KurU; KurNaj; KurNo; Czy\x017CF 83]. У той же час нерідкими є прикладами з континуантом о: веч(ор, стол, хвор(ост, мох, вош, двор, г(орше [пор. АУМ ІІ 51, 52; Czy\x017CF 84 – 85].
У ненаголошеній позиції теж зафіксовано два континуанти давнього о, як на початку, так і в середині слова: о: окн(о, об(ух, пост(ел’а, под(ушка, кож(ух, ж(олодз\x2032, д\x2032(ахт\x2032ол, б(ус\x2032ол [пор. AGWB I 14, 17; АУМ ІІ 53; Czy\x017CF 87 – 88];
у: нучл’(іех, кун(ец\x2032, пуст(ел’а, також форма пуд (\x2264*podъ) у ролі як префікса, так і прийменника: путк(ова, сп(удн\x2032іца, пуд(ошва, путп(алок, пудвеч(орок, пут сн(одом, пут но(гоіу (пор. AGWB I 8 – 11, 13, 16, 17; АУМ ІІ 53; KurRut 52; Czy\x017CF 87 – 88].
Рефлекси псл.*и (\x2264 *ои,*аи,*еи)
Псл. *и залишилося, як в українській мові, так і в діалектах, без будь – яких інтонаційних змін [пор. ЖовтУ 14]. Такий же стан засвідчений у говірці села Малинники.
У середині слова: бат\x2032(ушка, мат(ушка, дух, л’ітурґ’(ііа, кум(а, шн(урк’і, х(устка, б(урка, пав(ук, заз(ул’а, шчур, к(урка, лоп(ух, луч(ина, г(уіданка [пор. AGWB I ; Czy\x017CF 104 – 195].
Аналогічно він представляється і на початку слова: (ухо, (угарач, уч(епка, упр(авиўс\x2032а, уп(ораўс\x2032а, (ул’іі, убр(атис\x2032а [пор. AGWB II 65; Czy\x017CF 105 – 106].
Одним прикладом засвідчено прикриття початкового у протетичним ј: ј(ушка [пор. AGWB II 65; АУМ ІІ; Czy\x017CF 106].
Рефлекси псл.*і,*у
А: Континуанти псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних.
Континуантами псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних у досліджуваній говірці можуть бути як і, так і и. Розвиток цих голосних у говірці села Малинники не пройшов так, як у загальноукраїнській мові, а залишився на певному етапі розвитку [пор. Stieb\x015Aw 121 – 123; Czy\x017CF 109]. Звідси наявні в нашій говірці два рефлекси: і, и, які можуть виступати паралельно у тих самих формах. Однак фрекфенція фонеми (и( є дещо більшою стосовано фонеми (і(:
и: год(ина, т(ихо, гост(инец\x2032, христ(ини, сфин\x2032(а, постав(или, род(иўс\x2032а, рок(ови, в(игон, б(истра, крут(ила, в(ипусток, бич(ок, в(ишн\x2032а, смород(ини, м(усит’, нат(ина, м(иска, в’(ісит [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; Czy\x017CF 110 – 114];
і: рок(ов’і, м(ус\x2032іт, см(ерт’і, п’(івен\x2032, в д(уплов’і, с\x2032ц’(іпка, ск’(іпка, к’(іс\x2032ел’, корз’(інка, од\x2032ін(ако, сф’(ін\x2032а, м’(іскa [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; Czy\x017CF 110 – 114].
У той же час після передньоязикових приголосних р та л, згідно з розвитком підляських говірок [пор. KurNaj; KurT; ЛесУ 409 – 410], виступають:
після р виступає системне и, тобто р майже завжди є твердим приголосним: хр(истини, вар(ила, тр(иск’і, прин(есеш, скр(ин\x2032а, пр(искринок, причеп(иў, гр(иби [пор. AGWB II 127, 140; АУМ ІІ 16, 17; Czy\x017CF 113 – 114]. Такий же континуант бачимо також у називному множини: пазур(и, двер(и [пор. Czy\x017CF 113] та після польського ш \x2264 р: пш(илепок. Лише в поодиноких випадках бачимо на місці и фонему (і(: стар’(іше, пазур’(і, можливо, під впливом літературної мови.
після л континуантом псл.*і,*у найчастіше є і: мл’ін, кл’ін(у, бл’іск(аіе, кол’(іс\x2032, вел’(ік’іі, ж(ил’і, кашл’(іва, ск(омл’іт, в(ил’івок, перл’(ічка, (ул’іі, мал’(іни, ст(ол’ік, л’(іна, кос(ил’і [пор. AGWB II 95, 96, 89, 133; KurRut 25 – 30, 159]. Тільки у декількох прикладах на місці і вживається фонема (и(: кол(ис\x2032, вел(ике, пол(иц’а, л(ихо, колих(ати [пор. AGWB II 157; Czy\x017CF 114].
Б: Континуанти псл.*і після шиплячих *\x010D\x0301,*\x017E\x0301,*\x0161\x0301.
Рефлекси псл.*і після шиплячих *\x010D\x0301,*\x017E\x0301,*\x0161\x0301 у відповідності з послідовно здійсненою диспалаталізацією шиплячих в українській мові найчастіше є и: жив(ут, луч(ини, пудл(ожиш, чигун(и, рошчин\x2032(ати, чи, б’іж(ит, круш(ина, кр(ишитс’а [пор. AGWB II 103, III 153; АУМ ІІ 15; KurUk; Czy\x017CF 116 – 117]. Тільки в окремих прикладах засвідчено вживання, як і в українській літературній мові, континуанта і: ноч\x2032(і, шч\x2032(іпка, корч\x2032(і [пор. АУМ І 18; Czy\x017CF 117].
В: Континуанти псл.*у (\x2264*ky,*gy,*xy).
Континуантами псл.*у після задньоязикових приголосних є і, рідко и. Якщо в загальноукраїнській мові праслов’янські сполуки *ky,*gy,*xy \x2265 д.русь. к’і, ґ’і, х’і \x2265 дали укр. ки, ги, хи [пор. Жовт 250; Czy\x017CF 117] після переходу і \x2265 и, то в діалектах української мови [пор. АУМ І 21, ІІ 20, 21], в тому числі й підляських говірках і в досліджуваній говірці, засвідчений континуант і: так’(іх, жувак’(і, к’ід(али, к’іі, з бл(ах’і, м(ух’і, ґ’ідз\x2032(іл’кі [пор. AGWB I 20, II 111, III 167; АУМ ІІ 15 – 17, 20, 21; Жил 71]. Паралельно, можливо, під впливом літературної мови, вживаються іноді приклади з континуантом и: так(иі, к(идати [пор. Czy\x017CF 117 – 119].
Рефлекси псл.*ъ,*ь
В загальноукраїнській мові псл.*ъ,*ь в сильній позиції розвинулися в: *ъ \x2265 о, *ь \x2265 е [пор. Жовт 180]. Такою ж є репрезентація їх і в говірці Малинників.
А: Континуанти псл.*ъ в сильній позиції.
У ненаголошеній позиції давнє о (також о \x2264 је) на початку слова репрезентується континуантом о-: оп(ен\x2032к’і, ов(ечка, он(учка, ор(ати, об(іет, оф’іц(ерк’і, об(уфка, ов’(іік’і, ос(уот((ос(от, ож(ина, ос(ина, омол(а [пор. AGWB II 58; АУМ ІІ 56]. В окремих випадках початкове о- може прикриватися протезом ў: ўог(урок, ўон(о, ўов(ечка, ўон(учка [пор. AGWB II 55, 62, 64; АУМ ІІ 124; Czy\x017CF 77].
В: Континуанти псл.*о у відкритому складі.
Псл. *о у відкритому складі розвинулося в о: г(олуп, ж(олоп, нед(обре, по сф(оіему, шк(ода, гов(орат [пор. AGWB II 47, 48; Czy\x017CF 78].
У той же час у ненаголошеному складі континуантами псл.*о найчастіше є о: вод(а, ног(а, коз(а, кош(ара, доб(иток, рост(е, т’(істо, л’(іето, н(ебо, ж(ито, ј(агоди, дор(ого [пор. AGWB I 2, 12, 13; АУМ ІІ 55]. Одночасно окремі приклади в наших матеріалах засвідчують можливість його відповідника у: п(арубок, кус\x2032(ец [пор. AGWB I 7; Czy\x017CF 80].
Г: Континуанти псл. *о у новому закритому складі.
У новому закритому складі псл. *о також може мати різні рефлекси залежно від наголосу.
Так, у наголошеному складі псл.*о розвинулося, незалежно від місця у слові, в дифтонг уо: буор, буоп, буох, куот, нуош, топ(уол’, сок(уор, вербол(уос, пуост, руок, звуон [пор. AGWB II 44, 47; АУМ І 57, 58; KurP; KurZ; KurU; KurNaj; KurNo; Czy\x017CF 83]. У той же час нерідкими є прикладами з континуантом о: веч(ор, стол, хвор(ост, мох, вош, двор, г(орше [пор. АУМ ІІ 51, 52; Czy\x017CF 84 – 85].
У ненаголошеній позиції теж зафіксовано два континуанти давнього о, як на початку, так і в середині слова: о: окн(о, об(ух, пост(ел’а, под(ушка, кож(ух, ж(олодз\x2032, д\x2032(ахт\x2032ол, б(ус\x2032ол [пор. AGWB I 14, 17; АУМ ІІ 53; Czy\x017CF 87 – 88];
у: нучл’(іех, кун(ец\x2032, пуст(ел’а, також форма пуд (\x2264*podъ) у ролі як префікса, так і прийменника: путк(ова, сп(удн\x2032іца, пуд(ошва, путп(алок, пудвеч(орок, пут сн(одом, пут но(гоіу (пор. AGWB I 8 – 11, 13, 16, 17; АУМ ІІ 53; KurRut 52; Czy\x017CF 87 – 88].
Рефлекси псл.*и (\x2264 *ои,*аи,*еи)
Псл. *и залишилося, як в українській мові, так і в діалектах, без будь – яких інтонаційних змін [пор. ЖовтУ 14]. Такий же стан засвідчений у говірці села Малинники.
У середині слова: бат\x2032(ушка, мат(ушка, дух, л’ітурґ’(ііа, кум(а, шн(урк’і, х(устка, б(урка, пав(ук, заз(ул’а, шчур, к(урка, лоп(ух, луч(ина, г(уіданка [пор. AGWB I ; Czy\x017CF 104 – 195].
Аналогічно він представляється і на початку слова: (ухо, (угарач, уч(епка, упр(авиўс\x2032а, уп(ораўс\x2032а, (ул’іі, убр(атис\x2032а [пор. AGWB II 65; Czy\x017CF 105 – 106].
Одним прикладом засвідчено прикриття початкового у протетичним ј: ј(ушка [пор. AGWB II 65; АУМ ІІ; Czy\x017CF 106].
Рефлекси псл.*і,*у
А: Континуанти псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних.
Континуантами псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних у досліджуваній говірці можуть бути як і, так і и. Розвиток цих голосних у говірці села Малинники не пройшов так, як у загальноукраїнській мові, а залишився на певному етапі розвитку [пор. Stieb\x015Aw 121 – 123; Czy\x017CF 109]. Звідси наявні в нашій говірці два рефлекси: і, и, які можуть виступати паралельно у тих самих формах. Однак фрекфенція фонеми (и( є дещо більшою стосовано фонеми (і(:
и: год(ина, т(ихо, гост(инец\x2032, христ(ини, сфин\x2032(а, постав(или, род(иўс\x2032а, рок(ови, в(игон, б(истра, крут(ила, в(ипусток, бич(ок, в(ишн\x2032а, смород(ини, м(усит’, нат(ина, м(иска, в’(ісит [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; Czy\x017CF 110 – 114];
і: рок(ов’і, м(ус\x2032іт, см(ерт’і, п’(івен\x2032, в д(уплов’і, с\x2032ц’(іпка, ск’(іпка, к’(іс\x2032ел’, корз’(інка, од\x2032ін(ако, сф’(ін\x2032а, м’(іскa [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; Czy\x017CF 110 – 114].
У той же час після передньоязикових приголосних р та л, згідно з розвитком підляських говірок [пор. KurNaj; KurT; ЛесУ 409 – 410], виступають:
після р виступає системне и, тобто р майже завжди є твердим приголосним: хр(истини, вар(ила, тр(иск’і, прин(есеш, скр(ин\x2032а, пр(искринок, причеп(иў, гр(иби [пор. AGWB II 127, 140; АУМ ІІ 16, 17; Czy\x017CF 113 – 114]. Такий же континуант бачимо також у називному множини: пазур(и, двер(и [пор. Czy\x017CF 113] та після польського ш \x2264 р: пш(илепок. Лише в поодиноких випадках бачимо на місці и фонему (і(: стар’(іше, пазур’(і, можливо, під впливом літературної мови.
після л континуантом псл.*і,*у найчастіше є і: мл’ін, кл’ін(у, бл’іск(аіе, кол’(іс\x2032, вел’(ік’іі, ж(ил’і, кашл’(іва, ск(омл’іт, в(ил’івок, перл’(ічка, (ул’іі, мал’(іни, ст(ол’ік, л’(іна, кос(ил’і [пор. AGWB II 95, 96, 89, 133; KurRut 25 – 30, 159]. Тільки у декількох прикладах на місці і вживається фонема (и(: кол(ис\x2032, вел(ике, пол(иц’а, л(ихо, колих(ати [пор. AGWB II 157; Czy\x017CF 114].
Б: Континуанти псл.*і після шиплячих *\x010D\x0301,*\x017E\x0301,*\x0161\x0301.
Рефлекси псл.*і після шиплячих *\x010D\x0301,*\x017E\x0301,*\x0161\x0301 у відповідності з послідовно здійсненою диспалаталізацією шиплячих в українській мові найчастіше є и: жив(ут, луч(ини, пудл(ожиш, чигун(и, рошчин\x2032(ати, чи, б’іж(ит, круш(ина, кр(ишитс’а [пор. AGWB II 103, III 153; АУМ ІІ 15; KurUk; Czy\x017CF 116 – 117]. Тільки в окремих прикладах засвідчено вживання, як і в українській літературній мові, континуанта і: ноч\x2032(і, шч\x2032(іпка, корч\x2032(і [пор. АУМ І 18; Czy\x017CF 117].
В: Континуанти псл.*у (\x2264*ky,*gy,*xy).
Континуантами псл.*у після задньоязикових приголосних є і, рідко и. Якщо в загальноукраїнській мові праслов’янські сполуки *ky,*gy,*xy \x2265 д.русь. к’і, ґ’і, х’і \x2265 дали укр. ки, ги, хи [пор. Жовт 250; Czy\x017CF 117] після переходу і \x2265 и, то в діалектах української мови [пор. АУМ І 21, ІІ 20, 21], в тому числі й підляських говірках і в досліджуваній говірці, засвідчений континуант і: так’(іх, жувак’(і, к’ід(али, к’іі, з бл(ах’і, м(ух’і, ґ’ідз\x2032(іл’кі [пор. AGWB I 20, II 111, III 167; АУМ ІІ 15 – 17, 20, 21; Жил 71]. Паралельно, можливо, під впливом літературної мови, вживаються іноді приклади з континуантом и: так(иі, к(идати [пор. Czy\x017CF 117 – 119].
Рефлекси псл.*ъ,*ь
В загальноукраїнській мові псл.*ъ,*ь в сильній позиції розвинулися в: *ъ \x2265 о, *ь \x2265 е [пор. Жовт 180]. Такою ж є репрезентація їх і в говірці Малинників.
А: Континуанти псл.*ъ в сильній позиції.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021