Художній розвиток Дніпрової Чайки, Детальна інформація

Художній розвиток Дніпрової Чайки
Тип документу: Наукова
Сторінок: 10
Предмет: Література
Автор: Олексій
Розмір: 28
Скачувань: 1165
українських письменників, які за народженням були зі сходу чи півдня України  й  від російської  здійснили  перехід до української  мови. Як відзначає О.Килимник, українською мовою вона почала писати в межах 1883 – 1884 років (поезії  “Україно моя мила”, “Думка”, “Батьку щирий”) . Її літературні твори українською  мовою  вперше було видрукувано  1885 року  в одеському альманасі “Нива”, де побачили світ вірші “Вісточка”, “Пісня” й оповідання “Знахарка”.

Дніпрова Чайка була ґрунтовно   обізнана з  українською та російською літературою. У багатьох письменників вона художньо вчилася. Серед тих, хто вплинув на її художню свідомість, були Т.Шевченко і О.Пушкін, М.Гоголь й І.Тургенєв, М.Коцюбинський і Максим Горький. Розмірковуючи над значенням для  себе українських та російських письменників, вона писала: “Я поняла, что быть писателем – это учиться у нашего бессмертного Шевченко, равно как у Гоголя и Тургенева – этих больших мастеров слова”  ( 3 ,  5 ). Як письменниця, вона постійно вчилася в тих, кого вважала взірцем художнього мислення.

Особливе значення для розвитку її художніх смаків і поетичного стилю мала спадщина Тараса Шевченка. У другій половині ХIХ століття в українській художній культурі вже існували не тільки напрямок, що його можна схарактеризувати, як “Шевченкова школа”, але й культ поетичного слова Т.Шевченка.

Дніпрова Чайка,  як  і багато  інших, перебувала під впливом цього культу. Вона відзначала, що Шевченкові твори, передусім “Гайдамаки” й “Кавказ”, вона знала напам’ять і що вони дали  “спрагу до його творів і охоту наслідувать”  (4, 38). У численних поетичних рядках вона намагалася передавати пафос, мотиви, стилістику, продовжувати образні знахідки, що класично були репрезентовані віршами й поемами Шевченка. 

Поезія Дніпрової  Чайки  “Буря” починається рядками, що  прозоро асоціюються зі знаменитими Шевченковими  (цитата  наводиться  за  факсимільним  відтворенням  поетичної  антології  “Українська  Муза”):

 

         Реве вітер серед плавні,

         Верболіз ламає,

По Дніпрові, наче вівці,

Хвилі наганяє, –

         Наче вівці білорунки

         В ревучій отарі;

Сивий місяць, наче чабан,

Виглядає з хмари.

 

…Реве вітер, аж до хвилі

Верби нахиляє, –

Бідну вербу люте горе

Додолу згинає.

        Стогне вітер, чайка скиглить,

        Серце надриває –

        Бідна вдова з сиротами

        Долю проклинає.

 

До літературного наслідування письменниця ставилася вдумливо, свідомо. Наслідувати для неї означало розвиватись. Як літератор вона потребувала художніх взірців, які б допомагали її духовному  та  концептуально-стилістичному  розвою. В творчості визначних українських та російських письменників вона знаходила художні ідеї, мотиви,  образи, форми оповіді, стильові прийоми, що надихали її на  літературну  працю.

На межі ХIХ – ХХ століть Дніпрову Чайку захопила творчість Максима  Горького. Наприкінці грудня 1899 року в листі до І.Франка вона розмірковувала:

“Переглядаючи в “Літературно-науковому віснику” гарні переклади, між іншими й з російської мови, я не бачу одного ймення, що заблисло й щораз дужче розжеврюється у російській літературі. Це ймення – Максим Горький.

Такий світлий, оригінальний, могутній талант, така сміливість і така   г і р к а  правда (розрядка Дніпрової Чайки – Я.Г.).., що обминути його не можна…

Я тепер так перейнята його чудовими творами, що тільки і можу Вам дати до “Вісника”, що переклади з його”  ( 1 , 7 ).

Письменницю вражали реалістична глибина  й романтична наснаженість прози Горького. Вона вбачала літературну й суспільну потребу в тому, щоб  популяризувати  його творчість,  доносити  її  до  якомога  ширшого  кола  сучасників.  Їй належить переклад українською мовою “Пісні про Буревісника”, у якому розвивається свободолюбний пафос алегорійного твору Максима  Горького.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes