Гуманітарний розвиток та гуманітарна політика ( на прикладі Тиврівського району Вінницької області)” за програмою “Адміністративний менеджмент”, Детальна інформація
Гуманітарний розвиток та гуманітарна політика ( на прикладі Тиврівського району Вінницької області)” за програмою “Адміністративний менеджмент”
Де Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів (по відповідних групах основних фондів у нормах амортизаційних відрахувань).
Н – річна норма амортизаційних відрахувань по кожній із груп основних фондів. [71.c.95].
Об’єктом соціально-економічного управління в сфері культури є взаємодіючі складові потенціалу культури, при чому в тому, що стосується кадрової складової, в полі зору залишаються питання організації праці, її оплати і фінансування, підвищення професійної творчості і кваліфікації, побуту, соціального просування, яке безпосередньо сприяє активізації майстерності. [71.c.115].
У сфері культури з особливою наочністю виявляється потреба і доцільність поєднання галузевого і територіального управління під координацією місцевих органів самоврядування, яким належить соціальна інфраструктура. В Україні після прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” запроваджено саме таку модель управління. Основу її закладено статтею 32 “Повноваження у сфері освіти, охорони здоров(я, культури і спорту. [6.c.32].
В надзвичайно важкому стані перебуває культура в державі в останні кілька років. Загалом фінансування на дуже низькому рівні. Держава щодалі більше знекровлює культуру, знецінює її вартість у суспільстві. Можливо не усвідомлюючи того, що занепад держав завжди починався із занепаду їхніх культур, з неповажного ставлення до діячів культури.
Українська культура в умовах переходу до нових економічних відносин щороку зазнає відчутних втрат. Так, за 4 роки мережа клубних закладів в Україні зменшилась на 1770 (8,71%), з них на селі – 1695. Близько 40% працівників переведено на оплату 0,5 ставки. [32.c.3].
З 1997 року намітилась тенденція неконтрольованого скорочення бібліотек. Лише за рік скорочено 653 з них. Нормативним підтвердженням цього стала постанова Кабінету Міністрів “Про соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками”. Нажаль, доводиться констатувати, що запропоновані нормативи на 30% менші рівня, що був встановлений 20 років тому. [53.c.9].
Надзвичайно мізерними є бюджетні витрати на культуру на душу населення. Середньорічний рівень протягом останніх кількох років становить близько 3,3 доларів по Україні (А у Франції, наприклад, 224-229 доларів). [69.c.71].
Таким самим є становище галузі і в регіонах. Так, видатки культурного призначення з обласного бюджету Вінниччини становлять лише 4,19 грн. на одного жителя. [57.c.2].
В області в особливо важкому стані перебувають сільські бібліотеки (всього їх 1122) та клуби. В стані клінічної смерті перебував кінопрокат. На 1.01.1998 року було лише 12 кіноустановок. (Правда останнім часом вдалося ввести в дію ще 400). Розпочався розпродаж об’єктів культури у відповідності з Державною програмою приватизації об’єктів соціально-культурного призначення та постановою Кабінету Міністрів № 757. У Вінницькій області продано вже 23 об’єкти культури. [57.c.3].
Нічим не кращим, а по деяких показниках і гіршим є стан галузі в Тиврівському районі. Так, на 2000 рік заплановано видатків в районному бюджеті на культуру і мистецтво 146,4 тис. Гривень (Тобто, близько трьох гривень в розрахунку на одного жителя).
Основними типами закладів культури в районі є бібліотеки та будинки культури чи клуби.
В 1999 році населення обслуговували: 41 масова бібліотека. З них 35 сільських бібліотек, 4 міські бібліотеки та районна бібліотека для дорослих і районна бібліотека для дітей. Крім того, працювали ще 27 бібліотек Міністерства освіти, 1 – профспілкова бібліотека, 1 – бібліотека будинку-інтернату для престарілих, 1 – бібліотека рай лікарні.
В районі діє 10 бібліотечних пунктів, з них 8 за місцем проживання і 2 за місцем праці.
В 1999 році бібліотеками району обслужено 20525 читачів, що на 5734 менше, ніж у 1998 році. Це пояснюється тим, що у звітному році не працювало 5 сільських бібліотек через вкрай незадовільне фінансове забезпечення.
Книговидача становить 367696, що на 4981 більше, ніж у минулому році.
Відвідування читачами бібліотек району становить 191507, середнє відвідування 9,3.
Відвідування читачами юнацького віку по району становить 28503, середнє відвідування 8,5.
Відсоток охоплення читанням по району становить 42,5 (в районному центрі – 74.4, в сільській місцевості – 54.6).
У Тиврівському районі в 1999 році нараховувалось 53 штатних бібліотечних працівники, 48 працівників фактичних і ще 5 вакансій по сільських бібліотеках.
Із 48 бібліотечних працівників:
з вищою освітою – 7;
з середньою освітою – 13;
з середньою спеціальною – 28.
В сільських бібліотеках:
Всього – 31 працівник.
з вищою освітою – 3;
з середньо спеціальною – 17;
з середньою – 11.
На протязі 1999 року бібліотеками району отримано 3058 примірників книг. Вибуло з фонду в основному через зношеність – 38532 примірники.
Н – річна норма амортизаційних відрахувань по кожній із груп основних фондів. [71.c.95].
Об’єктом соціально-економічного управління в сфері культури є взаємодіючі складові потенціалу культури, при чому в тому, що стосується кадрової складової, в полі зору залишаються питання організації праці, її оплати і фінансування, підвищення професійної творчості і кваліфікації, побуту, соціального просування, яке безпосередньо сприяє активізації майстерності. [71.c.115].
У сфері культури з особливою наочністю виявляється потреба і доцільність поєднання галузевого і територіального управління під координацією місцевих органів самоврядування, яким належить соціальна інфраструктура. В Україні після прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” запроваджено саме таку модель управління. Основу її закладено статтею 32 “Повноваження у сфері освіти, охорони здоров(я, культури і спорту. [6.c.32].
В надзвичайно важкому стані перебуває культура в державі в останні кілька років. Загалом фінансування на дуже низькому рівні. Держава щодалі більше знекровлює культуру, знецінює її вартість у суспільстві. Можливо не усвідомлюючи того, що занепад держав завжди починався із занепаду їхніх культур, з неповажного ставлення до діячів культури.
Українська культура в умовах переходу до нових економічних відносин щороку зазнає відчутних втрат. Так, за 4 роки мережа клубних закладів в Україні зменшилась на 1770 (8,71%), з них на селі – 1695. Близько 40% працівників переведено на оплату 0,5 ставки. [32.c.3].
З 1997 року намітилась тенденція неконтрольованого скорочення бібліотек. Лише за рік скорочено 653 з них. Нормативним підтвердженням цього стала постанова Кабінету Міністрів “Про соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками”. Нажаль, доводиться констатувати, що запропоновані нормативи на 30% менші рівня, що був встановлений 20 років тому. [53.c.9].
Надзвичайно мізерними є бюджетні витрати на культуру на душу населення. Середньорічний рівень протягом останніх кількох років становить близько 3,3 доларів по Україні (А у Франції, наприклад, 224-229 доларів). [69.c.71].
Таким самим є становище галузі і в регіонах. Так, видатки культурного призначення з обласного бюджету Вінниччини становлять лише 4,19 грн. на одного жителя. [57.c.2].
В області в особливо важкому стані перебувають сільські бібліотеки (всього їх 1122) та клуби. В стані клінічної смерті перебував кінопрокат. На 1.01.1998 року було лише 12 кіноустановок. (Правда останнім часом вдалося ввести в дію ще 400). Розпочався розпродаж об’єктів культури у відповідності з Державною програмою приватизації об’єктів соціально-культурного призначення та постановою Кабінету Міністрів № 757. У Вінницькій області продано вже 23 об’єкти культури. [57.c.3].
Нічим не кращим, а по деяких показниках і гіршим є стан галузі в Тиврівському районі. Так, на 2000 рік заплановано видатків в районному бюджеті на культуру і мистецтво 146,4 тис. Гривень (Тобто, близько трьох гривень в розрахунку на одного жителя).
Основними типами закладів культури в районі є бібліотеки та будинки культури чи клуби.
В 1999 році населення обслуговували: 41 масова бібліотека. З них 35 сільських бібліотек, 4 міські бібліотеки та районна бібліотека для дорослих і районна бібліотека для дітей. Крім того, працювали ще 27 бібліотек Міністерства освіти, 1 – профспілкова бібліотека, 1 – бібліотека будинку-інтернату для престарілих, 1 – бібліотека рай лікарні.
В районі діє 10 бібліотечних пунктів, з них 8 за місцем проживання і 2 за місцем праці.
В 1999 році бібліотеками району обслужено 20525 читачів, що на 5734 менше, ніж у 1998 році. Це пояснюється тим, що у звітному році не працювало 5 сільських бібліотек через вкрай незадовільне фінансове забезпечення.
Книговидача становить 367696, що на 4981 більше, ніж у минулому році.
Відвідування читачами бібліотек району становить 191507, середнє відвідування 9,3.
Відвідування читачами юнацького віку по району становить 28503, середнє відвідування 8,5.
Відсоток охоплення читанням по району становить 42,5 (в районному центрі – 74.4, в сільській місцевості – 54.6).
У Тиврівському районі в 1999 році нараховувалось 53 штатних бібліотечних працівники, 48 працівників фактичних і ще 5 вакансій по сільських бібліотеках.
Із 48 бібліотечних працівників:
з вищою освітою – 7;
з середньою освітою – 13;
з середньою спеціальною – 28.
В сільських бібліотеках:
Всього – 31 працівник.
з вищою освітою – 3;
з середньо спеціальною – 17;
з середньою – 11.
На протязі 1999 року бібліотеками району отримано 3058 примірників книг. Вибуло з фонду в основному через зношеність – 38532 примірники.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021