Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту, Детальна інформація

Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту

Метою роботи є доведення приналежності говірки села Малинники до підляських говірок на основі вокальної системи.

Малинники – це село в Підляському воєводстві, ґміні Орля, Більського повіту. Село з православним населенням розташоване 13 км. на південний – схід від Більська Підляського.

Засноване в XVI ст. Перша згадка з 1592 р. У 1790 р. нараховувало 36 домів. Панщину відробляли у місцевому дворі. Майно двору поділено в 1914 р. Внаслідок біженства 1915 р. жителі села перебували декілька років у Росії. У 1945 р. 15 родин виїхало до Радянського Союзу [пор. AGWB 58 – 59]. Зараз – близько 120 домів і 450 жителів [пор. Гав].

Населення села двомовне. Примарною системою є система українська, секундарною – польська. Українська говірка вживається у щоденних міжсусідських контактах представниками усіх поколінь. Польська мова вживається найчастіше молодим поколінням у спілкуванні з людьми з-поза села та при нагоді виїзду до міста.

Основою доповіді є матеріали, зібрані восени 1999 р. на підставі спеціальної програми для збирання говірок (P.Smoczy\x0144ski, Kwestionariusz do badania gwar Lubelszczyzny, Lublin 1965). Матеріали підібрані з огляду на їхню архаїчність та стать інформаторів.

Вихідною точкою для опису вокальної системи говірки є праслов’янський стан. Йдеться про той період розвитку праслов’янської мови, в якому не дійшло ще до діалектного поділу на східну та західну частини.

Загальна характеристика підляських говірок

Мова корінних жителів Підляшшя, яких народна культура виводиться з культури східнослов’янських племен – волинян та бужан, зараховується до найдавніших діалектів української мови.

Підляшшя – це територія значної частини Підляського воєводства, аж до міста Володава у Люблінському воєводстві. Корінне населення цієї території від ріки Нарви на півночі, вздовж р. Буг до лінії Володава – Парчів на півдні, вживає говірки, що належать до північноукраїнського наріччя. Їх називаємо українськими підляськими говірками.

Незалежно від того, що ця територія від XIV ст. стала частиною Великого Литовського Князівства, а від Люблінської унії 1569 р. частиною Польщі, підляські говірки затримали свій суто український характер і в архаїчній формі виступають у людей, які після Другої світової війни не виїхали до Радянського Союзу, або не були вивезені у 1947 р. на польські західні та північні землі (Більськ Підляський, Гайнівка, Кліщелі, Сім’ятичі, Константинів, Янів Підляський, Біла Підляська, Парчів, Володава) [пор. ЛесО 86].

Якщо йдеться про вокальну систему підляских говірок, то слід навести такі найбільш характерні фонетичні інновації:

тверда вимова приголосних перед давнім *е типу: сестр(а, систр(а, зел’(ониі, зил’(ониі, мен(е, теб(е, себ(е;

вимова давнього *\x011B як і або и: б’ід(а, бид(а, в’ідр(о, видр(о, гн\x2032(іздо, гн(издо;

ці приклади показують риси типові для української мови взагалі, а також для північноукраїнських говірок [пор. ЛесУ 394].

Від білоруських говірок, українські підляські говірки відрізняються такими фонетичними явищами:

дифтонги або і на місці псл.*\x011B: л’іес, л’іс, с\x2032(іено, с\x2032(іно, в’(іет\x2032ор, в’(іт\x2032ор, т(іесто, т(исто, діед, дид;

дифтонг на місці псл. *о у новому закритому складі: куон\x2032, куот;

вимова с\x2032іем, с\x2032ім, шиест\x2032, шисц\x2032;

тверда вимова приголосних перед е: с(естри, т(еплиі, м(еду, (овес, (увес, (осин\x2032, (осен\x2032, бер(озамеж(а, весн(а [пор. ЛесУ 395].

Риси, що відрізняють вокальну систему підляських говірок від загальноукраїнської системи:

дифтонги: р(уодина, буох, сн\x2032іех;

е на місці загальноукраїнського йа: пам(етку;

у на місці загальноукраїнського і в ненаголошеному складі: з\x2032(омкув, небор(акув;

к’і замість ки: мук’(і;

е замість а у формах іменників середнього роду типу: л(ист\x2032е, шч(аст\x2032е без подвоєння приголосного: пудл’|аше, одруст\x2032(ін\x2032е, мовч\x2032(ін\x2032е, нас\x2032(ін\x2032е;

голосний і в ненаголошеній позиції змінюється в и: сиром(аха, барвин(очки, к(ости, в(ерби;

голосний е переходить в о частіше, ніж у загальноукраїнській мові: ост(ан\x2032:оіе, ц\x2032(оіе, п(ол’ом, с(ерц\x2032ом, д(ошчом, невес(оле [пор. ЛесО 90 – 99; ЛесУ 401].

Вокальна система говірки

Вокальна система говірки села Малинники може бути кваліфікована як континуант пізностарослов’янської вокальної системи, що складалася з 11 фонем: *і,*у,*и,*е,*\x011B,*а,*ь,*ъ,*\x0119,*\x0105. (Для позначення старослов’янських фонем вживаю латинські літери для відрізнення їх від сучасних фонем, позначених кирилицею).