Аудит податку на прибуток, Детальна інформація

В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5 “Податкова практика” присвячено діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об’єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань оподаткування третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг за остаточну істину.

3. Послідовність проведення аудиту податку на прибуток та основні джерела інформації

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи вибірковий. У зв'язку з тим, що дана сфера аудиту є надзвичайно актуальною, а також зважаючи на часті зміни в нормативних документах аудит податкової звітності доцільно проводити суцільним шляхом.

Перевірка проводиться в наступній послідовності:

• визначають, чи є підприємство платником податку на прибуток;

• вивчають нормативну базу з урахуванням змін в періоді, що перевіряється;

• встановлюють чи підприємство-клієнт є платником податку на прибуток, чи користується пільгами і в яких обсягах;

• визначають правильність визначення підприємством об'єкту та бази оподаткування;

• перевіряють правильність застосування розмірів ставки;

• перевіряють правомірність застосування пільг при розрахунку та сплаті податкі;

• перевіряють правильність розрахунків сум податків, повноту та своєчасність сплати податку до бюджету;

• перевіряють методику складання та своєчасності подання в податкову інспекцію звітності по видах податків;

• аналізують альтернативні методи оподаткування з метою визначення оптимального оподаткування.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є:

бухгалтерські записи на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", 98 “Податки на прибуток”, регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності;

Декларація про прибуток підприємства;

бухгалтерські розрахунки та довідки у випадку виправлення допущених помилок;

виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум до бюджету;

акти минулих перевірок державної податкової адміністрації тощо.

4. Програма аудиту податку на прибуток

Ефективна організація аудиту передбачає дотримання послідовності певних етапів аудиторської перевірки. Перший етап - процес планування, метою якого є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

В процесі планування розробляється загальний план та програма аудиту, які передбачають проведення процедур, спрямованих на досягнення розуміння аудитором бізнесу клієнта, систем обліку та внутрішнього контролю, визначення ризиків і суттєвості тощо. Слід зазначити, що у міжнародній практиці немає певних затверджених інструкцій щодо рівнів суттєвості інформації, тобто підходи різняться, однак щодо прибутку до оподаткування, то в багатьох країнах рівень суттєвості встановлено в межах 5-10%.

Программа аудиту податку на прибуток передбачає здійснення наступних кроків:

1. Вивчення діючої нормативної бази, яка стосується оподаткування податком на прибуток, зокрема основний нормативний акт – Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР з усіма змінами і доповненнями, у т.ч. внесеними Законом України від 24.12.2002р. №349-IV та від 01.07.2004р. №1957-IV (далі Закон про прибуток).

2. Визначення джерел інформації, необхідних для перевірки розрахунків з бюджетом з податку на прибуток.

3. Визначення, чи є підприємство платником податку на прибуток.

Ознаки віднесення суб’єктів господарської діяльності до платників визначені ст.2 Закону про прибуток. Відповідно до даної статті платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників та ін.

4. Визначення, чи здійснює підприємство операції особливого виду, чи користується пільгами при сплаті податку на прибуток, в яких обсягах; перевірка правомірності віднесення доходів до категорії тих, що звільнені від оподаткування.

При цьому слід звернутися до норм ст.7 Закону про прибуток, що регламентує порядок оподаткування операцій особливого виду, а саме оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій (п.7.1), страхової діяльності (п.7.2), операцій із розрахунками в іноземній валюті (п.7.3), операцій з пов'язаними особами (п.7.4), операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами (п.7.6), оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (п.7.7), оподаткування дивідендів (п.7.8), операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (п.7.9), доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань (п.7.10) тощо.

Особливу увагу слід звернути на особливості оподаткування окремих платників податку (п.7.13).